За яких умов можлива зустріч президентів України та РФ, у чому небезпека антиолігархічного закону, чому додаток ДІЯ потребує додаткових заходів із кібербезпеки, навіщо Туреччині ставати посередником між Києвом та Москвою й чому важливо говорити з молоддю про Майдан? Про це і не тільки – розповідає Оксана Юринець. Читайте її блог «Про Важливе».
За яких умов можлива зустріч Зеленського та Путіна
У прямому етері програми «Говорить Великий Львів» обговорювали питання нового формату переговорів з Росією й те, як Україна сьогодні має поводитися на міжнародній арені:
«Інколи, в студії, щоби не плакати, ми сміялися, як писала Леся Українка, але якщо дивитися на всі ці події, які відбуваються, треба зрозуміти наступне: зустрічатися сьогодні з президентом Росії дуже небезпечно. Я хоча й належу до партії «УДАР Віталія Кличка», але я дуже хотіла, щоби нинішньому президенту України все вдалося. Але, на жаль, наш президент – він не Байден. І це трохи інша перемовна позиція.
Зустріч Зеленського з Путіним можлива за двох моментів: це здача національних інтересів, а другий – це коли Путін буде дуже сильно хотіти зустрітися з Президентом України. На жаль, цього немає. Я вже писала про пропозицію Ердогана. Він почув, що може мати таку потужну можливість впливати та бути посередником. Є наступне: за весь період ми багато втрачали. Ми не накопичили тих, з ким можемо на певних прагматичних рівнях говорити. І це сьогодні є дуже небезпечним».
Антиолігархічний закон, який знищує фермерів, малий та середній бізнес
Верховна Рада таки прийняла законопроект 5600, що атакує дрібний та середній.
Таким чином, влада під виглядом боротьби з олігархами посилює фіскальний тиск на бізнес та атакує середній клас українців. У партії «УДАР Віталія Кличка» ще до офіційної реєстрації законопроєкту відразу заявляли, що уряд під виглядом боротьби з олігархами замислив посилити фіскальний тиск на бізнес та атакувати середній клас українців.
Замість збалансування бюджету та створення у державі умов для пожвавлення, у першу чергу, розвитку малого та середнього бізнесу, частка якого у ВВП країни за різними оцінками становить від 49 до 55%, а залучених працюючих людей більше понад 60%, натомість влада створює нові складнощі для бізнесу. У законі є норма про мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) яке платитимуть користувачі землею. Тобто незалежно від того чи отримав фермер чи власник землі прибуток він має заплатити державі мінімум 5% від вартості землі.
Селяни змушені будуть платити податки за продаж продуктів, вирощених на своєму городі біля будинку. Так їх хочуть зобов’язати сплачувати податок на доходи фізосіб (18%) у разі, якщо отриманий від продажу продуктів дохід перевищить 12 мінімальних зарплат (у 2021 році цей показник становив 72 тис грн, у 2022 році – 78 тис грн.);
За наявності податкового боргу понад 1 млн грн, людині буде заборонено виїжджати за кордон. Фактично кожен власник бізнесу стає потенційно невиїзним. Держава мимоволі відновлює своєрідне кріпацтво та обмежує конституційне право громадян на вільне пересування.
Зростання економіки досягається в інший спосіб. Посилення фіскального тиску та збільшення бази оподаткування за жодного випадку не призведе до збільшення ВВП країни.
Необхідність додаткових заходів з Кібербезпеки в додатку Дія
Вже з першого грудня у додатку ДІЯ працюватиме нова послуга – зміна місця реєстрації. Спочатку – в тестовому режимі. Тобто, кожен охочий зможе вказати реальну адресу проживання. І все це без довгих черг, довідок та інших бюрократичних незручностей. Тож не потрібно буде їхати до рідного міста, навіть коли людина хоче там зареєструватися, а чоловікам не потрібно ходити до військкомату, щоби знятися або стати на облік.
Безперечно, це хороша ідея, котра скоріш за все, спростить життя мільйонам українців, які не проживають за офіційним місцем проживання.
Однак, ця послуга може стати троянським конем українського суспільно-політичного життя. Нова, відносно легка процедура реєстрації дає зелене світло тим, хто використовуватиме на парламентських, президентських та місцевих виборах адмінресурс та чорні технології.
Ми неодноразово бачили випадки підроблення ковід-сертифікатів через додаток “ДІЯ” та доволі вдалі спроби підробки самого застосунку. Де гарантії, що під час виборів шахраї не захочуть зробити це вкотре на замовлення котрогось із кандидатів чи певної політичної партії?
Тому впровадження нових технологій, які в таких випадках, по-суті є реформами, повинно відбуватися з урахуванням всіх факторів. У тому числі – фактору безпеки під час виборів. Держава має подбати про це та унеможливити спроби фальсифікацій виборів з допомогою застосунку ДІЯ.
Тобто питання впровадження таких механізмів на платформі ДІЯ повинні супроводжуватися додатковими заходами з кібербезпеки. Ці заходи нам допомагають втілювати Західні партнери, зокрема в рамках співпраці Україна-НАТО.
Ще 2017 року разом з Північноатлантичним альянсом ми почали впровадження трастового фонду з кібербезпеки. Цей трастовий фонд очолює та впроваджує румунська державна компанія «Rasirom», яка вже має напрацювання для України в напрямку створення ситуаційних центрів реагування на комп’ютерні інциденти для моніторингу подій у сфері кібербезпеки, а також лабораторій для розслідування інцидентів у кіберпросторі та ліквідації їхніх наслідків.
Відомо, що в червні 2017 року українські інституції-бенефіціари успішно отримали відповідне обладнання.
Тому держава мусить тісно співпрацювати з трастовим фондом НАТО для впровадження механізмів інформаційної безпеки, особливо у випадках, які стосуються роботи платформи ДІЯ.
Туреччина хоче бути новим посередником у переговорах України та Росії. Навіщо це Ердогану?
Туреччина хоче стати посередником між Росією та Україною: чому?
Президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив, що його країна виступає за мир в Україні з акцентом на становище кримських татар та готовий стати посередником між Києвом та Москвою.
Міжнародні партнери України вже намагалися створити майданчик для перемовин, однак ні Мінські угоди, ні Нормандський формат не дали результату. На тлі погіршення стосунків Україні та Білорусі стає зрозуміло, що Мінськ більше не буде ареною переговорів. Бо й Західні партнери вже не хочуть мати стосунків із самопроголошеним президентом Білорусі Олександом Лукашенком.
Нормандський формат теж не дав вагомих зрушень – війна не припинилися, Росія продовжує гібридну агресію, її війська та найманці регулярно обстрілюють позиції українських військових. Тому потрібен новий формат перемовин та відповідний майданчик. Туреччина розуміє це, тому Ердоган і включається в цю гру.
Але навіщо це йому? Є 6 вагомих причин:
- Репутація. Організатор перемовин стає вагомим гравцем, з яким рахуються.
- Безпека Чорноморського басейну. Ердогана цікавить, щоби у Чорному морі все було спокійно й Туреччина контролювала чатсину акваторії задля збереження економічних преференцій.
- Безпека в регіоні вигідна Туреччині з міркувань співпрація як з Росією, так і з Україною, а ще – з кримськими татарами, з якими країна Ердогана має давні культурні зв’язки.
- Туреччина веде активну політику співпраці з країнами, що мають тюркське походження – Азербайджаном, Киргизстаном, Казахстаном та іншими. На початку листопада ці країни провели спільний саміт “Організації тюркських держав” та розробили програми “Тюркський світ 2040”. Туреччина – лідер цієї спільноти, тому зацікавлена розширювати сфери впливу.
- Внутрішньополітичні проблеми Ердогана теж даються взнаки. До виборів лишається півтора року, його рейтинг доволі високий, але далекий від абсолютної перемоги. Тому будь-які іміджеві здобутки можуть позитивно відігратися й на внутрішній політиці.
- історично Туреччина завжди грала в геополітичні ігри з Україною та Росією. Крим колись належав Османській імперії, так само як частина українських земель, зокрема – Поділля. Ні, Ердоган не намагається повернути втрачене, але знову отримати вплив на цих територіях є для Туреччини важливим з історичної точки зору.
Діалоги про Гідність
Згадайте, хто починав усі епохальні та визначальні події в новітній історії України. Революцію на граніті, Помаранчевий Майдан, Революцію Гідності. Це була молодь. Українські студенти завжди є, були й будуть в авангарді суспільно-політичного життя. Бо вони першими генерують запит на гідність. Для них гідність є цінністю.
Є дві великі групи цінностей – цінності виживання та цінності самовираження. У економічно розвинутих країнах більшість людей живуть цінностями самовираження – вони реалізовуються кар’єрно, займаються спортом, мають цікаві й змістовні хобі.
Для бідних країн – цінності виживання стоять на першому місці. Протягом тривалого радянського періоду та тридцятиріччя Незалежності більшість українців сповідувала саме цінності виживання: потрібно було годувати дітей, утримувати сім’ю, платити за комунальні, їздити на город. Тому саме діти більшою мірою мали нагоду відвідувати гуртки, творчо розвиватися та хоч трохи займатися самовираженням. Саме цей фактор і зіграв ключову роль.
Бо ще раніше, у домодерному суспільстві, діти не мали нагоди на самовираження – вже з 5-6 років їм доручали виконувати найдрібнішу роботу по господарству. В суспільстві ж модерному, коли більшість людей живе у містах, такої потреби немає, тож молодь має нагоду грати у футбол, займатися у театральних студіях.
Доступність освіти та можливість вступити до університету одразу вмикала у молоді механізм дорослішання: потрібно встигати ходити на пари, десь підпрацьовувати та ще й погуляти хочеться. Тож студенти вже із 16-17 років звикали цінувати час, працювати на всіх фронтах й рішуче реагували на будь-які форми несправедливості.
Тому то Янукович та його банда здивувалися: як це так, стипендія росте, пенсія підвищується, покращення життя вже сьогодні, а вони на Майдан виходять. Чому? Як?
Диктатор не міг зрозуміти, що студенту все одно 400 чи 800 гривень він отримає на карту. Йому потрібна повага. Повага до його гідності, свобода, можливість вільно мандрувати. Саме Європа асоціювалася в української молоді з такими поняттями. Тому коли в них забрали Гідність як візію, обірвавши курс на Євроінтеграцію, коли в них забрали Гідність фізично – жорстокого побивши на Майдані, то вони просто не могли відступити. Бо відступати просто не було куди.
Молодь завжди була в авангарді революцій, бо вона обирала цінності, а не інтереси. Про інтереси можна домовитися, їх можна здати, продати. Вони мінливі. А цінності – це те, що з тобою назавжди.
Бажаю нашим політикам визначитися з цінностями та брати приклад з молоді. Бо “УДАР” – ідейна сила, партія цінностей. Гідність у нас – на першому місці!
Коментарі
Позначки: Оксана Юринець
