Українську делегацію в ТКГ може очолити Кравчук

Новини 29 Липня, 2020 206

Леонід Кравчук. Фото: "Главком"

Незабаром буде офіційна інформація

Новим главою делегації України в Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі може стати нинішній перший заступник голови української делегації, віцепрем’єр Олексій Резніков або перший президент України Леонід Кравчук, також розглядається ще кілька кандидатур.

Як пише «Четверта студія» з посиланням на «Високий замок», про це розповів президент Володимир Зеленський на брифінгу.

«У нас є кілька претендентів. Одного з претендентів ви знаєте — це наш віцепрем’єр-міністр Резніков. Ми також говоримо з першим президентом України Леонідом Макаровичем Кравчуком. І є ще декілька кандидатур. Незабаром буде офіційна інформація».

За його словами, всі розглянуті кандидатури будуть тією чи іншою мірою брати участь в роботі по досягненню миру на Донбасі в ролі радника або в інших ролях.

Нагадаємо, другий президент України Леонід Кучма вирішив піти з посади очільника української делегації в Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на Донбасі.

Секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що зараз розглядаються кілька кандидатів замість другого президента Леоніда Кучми у Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі.

Довідково. Леонід Кравчук у серпні 1991 залишив лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Водночас його підтримали як активісти забороненої на той час компартії (їхній висуванець Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Кравчука), так і частина націонал-демократів, які рекламували голову Верховної Ради як «батька незалежності». Кравчук переміг уже в першому турі, отримавши понад 60 % голосів. Основний опонент від демократичних сил В’ячеслав Чорновіл зібрав 23,27 % голосів.

У 1991–1994 — Президент України.

3 вересня 1993 підписав Масандрівські угоди, які стосувалися подальшої долі розміщених на території України ЧФ та ядерної зброї. Після того погодився на дострокові вибори глави держави (призначені на липень 1994). У першому турі набрав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів, але в другому програв Леоніду Кучмі.

14 січня 1994 у Москві, всупереч ратифікованому Верховною Радою 18 листопада 1993 Лісабонському протоколу (СНО-1), яким передбачалося поступове скорочення стратегічних ядерних озброєнь розташованих на території України, самочинно прийняв рішення підписати «Тристоронню заяву» президентів України, США та Росії щодо негайного вивезення всієї української ядерної зброї до Росії (яке завершилося вже 1 червня 1996), причому без будь-яких конкретних гарантій безпеки та документально зафіксованих фінансових компенсацій.

Політична діяльність (після 1994).

Обраний народним депутатом у 1994 — на довиборах у Теребовлянському мажоритарному окрузі на Тернопільщині. У 1998, залишаючись безпартійним, очолив виборчий список Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). Напередодні голосування вступив до СДПУ(о) і привів її до Верховної Ради.

З жовтня 1998 член Політбюро і Політради СДПУ(о). У 2002–2006 очолював фракцію СДПУ(о) у Верховній Раді України.

З 1999 — співголова Всеукраїнського об’єднання демократичних сил «Злагода».

У 2006 очолив список опозиційного блоку «Не так». Але за підсумками виборів той не подолав 3-відсотковий бар’єр.

У листопаді 2004 позбавлений звання почесного доктора (Doctor honoris causa) Києво-Могилянської академії за «негромадянську позицію під час Помаранчевої революції».

25 лютого 2009 закликав президента Віктора Ющенка подати у відставку.

У січні 2016 запропонував надати Криму державну автономію у складі України, а Донбасу — «особливий статус».