“50 років у Львові я говорила російською, тепер вчу українську”: репортаж з курсів української мови

Новини 22 Листопада, 2023 306

У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука з моменту повномасштабного вторгнення запрацювали курси української мови

За весь цей час, у різні періоди їх відвідувала різна кількість людей. Тепер приходять тільки дві жінки — львів’янка Олена та донеччанка Тетяна, повідомляє Lviv.media.

 

 

Олені 66 років, майже 50 з них, жінка живе у Львові і весь цей час говорила російською. Тепер каже, що хоче вивчити українську.

“Батько був військовим, родом із Краснодарського краю Росії. Ми жили в різних містах колишнього Радянського Союзу. До Львова переїхали в 1978 році. І я одна зі всього класу складала екзамени російською. Вступні у “Львівську політехніку” теж були російською. На роботі (Львівський завод телеграфної апаратури) ніхто не зауважував, якою мовою говорять. І мені було якось байдуже. Зараз хочу вчити українську”, — розповіла Олена.

Жінка зізналася, що перші практики в освоюванні української почались зі спілкування на ринку з продавчинями, далі намагалася говорити українською у транспорті.

“А потім якось побачила оголошення про курси, то вже понад рік займаюсь тут. Діти вчилися в російській школі, але вільно говорять українською. В сім’ї все ще спілкуємося російською. Але ловлю себе на думці, що вже починаю думати українською. Та коли треба щось швидко сказати, все ж переходжу на російську”, — поділилася жінка.

46-річна Тетяна виїхала з Донецька у липні 2022 року.

“Я давно намагаюся говорити українською. Але мовне середовище багато чого визначає. Ніби і знаєш мову, а говорити важко, не впевнена в собі. Коли тільки починаєш переходити, то думаєш, що твій суржик може комусь бути неприємним. І дитина мені каже: перестань, ти погано говориш українською. Але я розумію, що якщо не почну говорити зараз, то не буду ніколи. 11-річному сину мова далася легко”, — розповіла Тетяна.

Водночас додала, що син зараз вчиться у Львові у 52 загальноосвітній школі, яка раніше була з російською мовою навчання.

“У мене був шок, коли я прийшла його забирати з уроків, то чула скрізь російську мову. Діти, батьки — всі спілкуються російською. Думаю я у Львові чи знову вернулась в Донецьк. Пізніше вчителька розповіла, що тільки у цьому році у школі перестали вивчати російську”, — зізналася жінка.

Викладачка курсів Христина Туркало розповіла, що безкоштовні курси української мови почали проводити в бібліотеці з квітня 2022 року. Коли тут почав роботу волонтерський центр і був великий наплив людей та багато внутрішньо переміщених осіб. Викладачка пригадує, що у їхньому відділі “Книги додому”, тоді плели основу для маскувальних сіток.

“І якось один чоловік запропонував розпочати курси української мови, бо, мовляв, попри те, що плетуть сітки, то ж зрозуміло, що й спілкуються між собою. А йому соромно за те, що говорить російською. Отак і розпочали. Я дуже хвилювалася, чи хтось прийде. На перший урок прийшло двоє людей. До речі, якийсь час думала, що доведеться на курси запрошувати також ще психолога. Адже для багатьох, найважче було подолати психологічний бар’єр, коли просто боїшся говорити”, — зазначила Христина Туркало.

Спочатку слухачі змінювалися, але вже майже рік приходять одні й ті ж самі. Зараз заняття проходять щовівторка і тривають приблизно дві години. Як і кожен урок, розпочинається все з перевірки домашнього завдання. Цього разу потрібно було написати твір на тему: “Чому люблю чи не люблю ходити в музеї”. Поки жінки зачитують твори, викладачка робить зауваження, щодо мовних помилок, а заразом і починають обговорювати якісь події чи діляться спогадами. Таким чином, слухачки вдосконалюють свої навички. Зізнаються, що правил не вчать, адже для них головне навчитися правильно говорити.

“Я намагаюся, щоб українська закріплювалася в пам’яті чимось позитивним. А не з-під палки. І дуже тішуся, бо бачу результат своєї роботи”, — розповіла викладачка.

Та додала, що дехто з колишніх слухачів уже повернувся в деокуповані міста чи села і викладачка сподівається, що вони в себе вдома вже говорять державною мовою.

“З російською мовою ти передаєш спадок війну, тому що це мова країни-агресора і це треба чітко розділяти. Ні одна країна світу більше не має такої проблеми. Є проблеми двомовності, але там зовсім інша історія, ніж в нас. І це треба розуміти”, — розповіла Христина Туркало.

За словами викладачки, проводити новий набір слухачів наразі не планують, але заняття проводяться систематично і усіх охочих чекають за адресою: місто Львів, площа Ринок, 9. Щовівторка, 12:00.

Коментарі

Позначки: