Соціальна несправедливість є основною причиною усіх наших бід - Четверта студія

Соціальна несправедливість є основною причиною усіх наших бід

28 Червня, 2020 23

Голова Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів Степан Трохимчук. Фото ЗІК

Голова Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів Степан Трохимчук. Фото ЗІК

Українці як нація відвічних хліборобів трударів дуже чутлива до різних соціальних кривд і утисків, ненавидить трутнів і пройдисвітів, особливо різних п’явок, які жирують за рахунок чужої праці. Але колгоспно-кагебістська система перетворила частину українців у патерналістів-совків, державних утриманців, які сумують за дешевою ковбасою і водкою, воліють тяжко не трудитися і мати нагоду щось вкрасти. Та дикий олігархічний капіталізм нашого покрою розлютив більшість наших громадян, особливо вражає жирування магнатів і жадібних нуворишів скоробагатьків, які ще не досягли хоча б мінімуму буржуазної культури і цивілізованих стосунків між господарями і найманими робітниками. Рівень соціальної нерівності є мірилом міцності держави та її інститутів, розквіту демократії, суспільної гармонії, благополуччя всіх верств населення.

Якщо у державі доходи багатих і бідних різняться у сотні або й тисячі разів, то наступає революційна ситуація, коли низи не можуть вже далі терпіти несправедливого розподілу національного пирога, а верхи нездатні подолати свою ненажерливість. Така ситуація панує у нашій державі вже багато років, з часу її виникнення завдяки оманливій, просто бандитській політиці Леоніда Кучми. На це накладається ще й національна несправедливість, бо значна частина цих великих п’явок належить до деяких агресивних нацменшин, вороже налаштованих до українства.

Більшість заможних і суперзаможних представників нової верстви отримали багатство не в результаті важкої праці декількох поколінь, а використали свою владу, силу і нахабство. Чимало крові пролили найбільш агресивні та злочинні особи, які у тіні від суспільства конфіскували підприємства і кошти у незахищених кооператорів, початкуючих нагромаджувачів матеріальних і фінансових надбань, поховавши їх у лісосмугах і в байраках.

Буржуа у першому поколінні не відзначаються високою культурою, мораллю чи доброчинністю. Нажиті так швидко і підло капітали засліплюють їм очі, сприяють появі чванства, тяги до розкішного життя, зневаги до тих простолюдинів, завдяки малооплачуваній праці яких вони досягли успіхів. Тому у великих містах і їх околицях виростають чисельні палаци і справжні Версалі, які охороняються приватними арміями. У домашніх сейфах вони тримають мільйони іноземної верхівки, одягатися чи відпочити і смачно поїсти літають власними лайнерами у найбільш престижні місця і курорти. А творці цих багатств животіють на зарплати чи пенсії у декілька тисяч гривень, позбавлені здорової їжі і медичної допомоги. Скільки тисяч сімей могли б нормально жити, якби кошти, за які Рінат Ахметов купив найдорожчу віллу в Лондоні за 200 мільйонів фунтів стерлінгів, попали у їх кишені, бо це їх піт і кров?

У нашій державі найбільш заможними є не представники бізнесу, а політики, депутати, міністри, губернатори, прокурори, судді, митники, податківці, кити тіньової економіки.

Це дійсно якийсь антисвіт, соціальна аномалія, виклик здоровому глузду. Вони акумулюють значну частину національного багатства, не приклавши значних зусиль. Справжні велетні награбованого, різні Коломойські та Бойки і їм подібні, вивели крадені у нас десятки мільярдів доларів в офшори, придбавши на них розкішні готелі, підприємства, будинки, акції успішних фірм. А творці цього багатства гинуть від голоду і хворіб, проклинають свою українську владу, яка намагалася їх від цього горя звільнити!

Вихід один: слід олігархічну систему економіки і влади зусиллям всього об’єднаного українства прискорено переробити на народний капіталізм типу шведського, який є зразком так омріяного трудівниками минулого соціалізм. Але без підняття рівня освіти і національної свідомості, культури і націоналістичного світогляду зробити не вдасться. Потрібна наша національна єдність, попрощатися з нав’язаною нам різними колоніальними зайдами думкою, що всі нації, крім українців, мають право бути націоналістами і мати свою власну державу! Для гармонізації відносин між усіма суспільними верствами має бути справедливий розподіл всього національного прибутку. Заробітні плати і пенсії можуть різнитися не більше ніж у 8-10 разів, а під час воєнного лихоліття не може бути й мови про захмарні премії та надбавки! Справедливість – це основна місія держави і цього ми маємо добиватися!

Степан Трохимчук, професор, голова ЛОВ ВОВ

Коментарі