«…папороть» зацвіла аж за сорок років

Після всіх пережитих гонінь від часу появи у 1977 році, фольк-опера Євгена Станковича «Коли цвіте папороть» нарешті дійшла до глядача – на сцені Львівського національного театру опери та балету імені С. Крушельницької з ініціативи та у постановці режисера, народного артиста України Василя Вовкуна.

15-17 грудня Львів гаряче вітав її стоячи. Але варто додати – нинішня її версія дещо інша і жанрово («Коли цвіте папороть» стала фольк-оперою-балетом) і змістово (в ній увиразнені суспільно-політичні події в Україні останніх років).

У першій версії, яка була створена для Народного академічного хору імені Г. Верьовки на пропозицію до Євгена Станковича від французької імпресарської фірми «Алітепа», йшлося про те, аби взірці українського фольклору та образів були глибоко переосмислені та викладені сучасною музичною мовою. Французи пропонували 25 концертів у паризькій «Гранд Опера» та 5-річний контракт співпраці з тим, щоб показати цю оперу усій Європі.

Дуже нездорова і, на жаль, дуже типова для того часу атмосфера з численними комісіями, дзвінками з КДБ та ЦК, всілякими «рекомендаціями» тощо, яка склалася навколо цієї постановки, змусила одного з її творців, сценографа, видатного львів’янина, народного художника України Євгена Лисика за три дні до прем’єри сказати: «Цієї постановки ніколи не буде». У день генеральної репетиції влада, використавши щільні міліцейські кордони за участю кінних загонів, заборонила цю виставу з нейтральним і теж типовим у ті часи формулюванням «з технічних причин». За якийсь час знищили й унікальні декорації Євгена Лисика, посипавши їх порошком , від якого вони зотліли.

«Я 20 років мріяв про цю постановку, – сказав напередодні журналістам режисер-постановник Василь Вовкун. – І ось нарешті це сталося. Євген Станкович на моє прохання переписав цю фольк-оперу для академічного виконання. Плюс рівноцінними компонентами дійства ми також зробили балет і світло. «Коли цвіте папороть» є персонально для мене неймовірно важливою для програми «Український прорив» Львівської національної опери».

Варте уваги, що до постановочної групи, окрім згаданих особистостей, також увійшли диригент-постановник Володимир Сіренко з Києва, художник-постановник Тадей Риндзак, художник костюмів Ганна Іпатьєва (Київ), хормейстер-постановник Василь Коваль, балетмейстери-постановники Сергій Наєнко та Артем Шошин, художник-постановник світла та режисер відеопроекції киянин Дмитро Ципердюк. У прем’єрних виставах взяла участь соловейко України Ніна Матвієнко, яка мала сольне виконання в цьому творі ще в постановці 1977-го року.

Фото Ярини Коваль

Коментарі

Позначки: Львівська Опера