Кому імпічмент?

А давайте-но розберемося в темі імпічменту. Він такий любий деяким українцям. Подивимося, чим так нагрішив президент України, що його треба гнати, мов собаку з посади?

Це має бути дуже крутий крутий і притому доведений юридично злочин. Тільки прошу, читайте уважно і до кінця, хоч літер і забагато. Розумію, що це важко – мислити, але спробуйте. Тож поїхали.

За Конституцією у нас не президентська республіка. І навіть не президентсько-парламентська, а беріть ще далі – парламентсько-президентська.

Це означає, що за все, що відбувається в економіці, фінансах, соціальній сфері, інфраструктурі відповідальним є Уряд. Який формує парламентська більшість. Коаліція.

Наголошую: коаліція.

До чого тут президент? Не поспішайте кидати капцями, читайте далі.

За неповних чотири роки у нас змінилося три уряди. І усі вони були різними. Їхній склад, а також політика визначалася компромісами в середовищі коаліції.

Перший уряд Арсенія Яценюка працював з 27 лютого по 27 листопада 2014 року. І знаєте що цікаво? Тоді реформами в сфері (недо)охорони залишків нашого з вами здоров’я керував такий собі пан Мусій. Ага, той самий нинішній опозиціонер, який кляне нинішню медреформу і особисто Уляну Супрун.

А агарною політикою керував Швайка з ВОС, – ця партія тепер теж великий критик “злочинної влади”. Вугільною промисловістю, в т.ч. “копанками” та енергетикою рулив близький до Тимошенко Продан, а молоддю і спортом – Булатов, пригадуєте такого?

Зазирніть у склад другого уряду Арсенія Яценюка і подивіться на його склад. Гарантую – побачите кількох осіб, які зараз кричать, що в країни з 2014 року корупція зростає, все крадуть, а реформ немає, або вони “убивають українців”. А ці люди працювали з по 27 листопада 2014 по 14 квітня 2016 року. Серед них був навіть міністр від “Батьківщини”.

Про уряд Гройсмана не буду – ви і так все знаєте про його кадровий склад. Замість цього скажу: склад уряду є наслідком дуже серйозних компромісів у Верховній Раді. Політичних торгів. Так, торгів, як і в усьому світі крім КНДР, Росії, Білорусі та іже з ними.

При цьому коаліції є різні. За перший уряд Яценюка подивіться хто голосував. Дуже рекомендую. Несуть ці партії відповідальність за його діяльність чи ні?

За другий уряд Яценюка голосували не лише БПП та НФ, але і “Батьківщина”, і «Самопоміч» в тому числі. Таке саме питання до них.

Скажете: а от зате уряд Гройсмана! Навіть перший міністр – це людина Порошенка! Порошенко має на цей уряд абсолютний вплив! Порошенко ним командує!

Та нічого подібного, наївні ви мої. Так, за цей уряд уже ні “Самопоміч”, ні “Батьківщина” не голосували. Основа цієї коаліції – БПП та НФ. Припустимо, що Порошенко особисто «рулить» БПП. Але чи має він вплив на «Народний фронт»? Відповідь: якби мав – Арсен Аваков давно уже не був би міністром внутрішніх справ. А Жданов, наприклад, – міністром молоді і спорту. І ще кілька персоналій теж опинилися б за бортом.
Природно, що НФ намагається “відгризти” собі якомога більше “медяників”, а БПП – собі. Це називається політичною конкуренцією. Але і БПП не є чимось одним. Нагадати про діяльність членів фракції Найєма, Лещенка, Богомолець, Вадатурського, Заліщук тощо?

БПП формувався в стані цейтноту за принципом “я его слепила из того, что было”. І часто “то, что было” нічим не відрізняється від матеріалу, з якого на Росії когутів ліплять.

Так, Порошенко несе відповідальність за це, але чи це є причиною вимагати його імпічменту? Тим більше, що частина дупутатів зайшла у блок через “УДАР”?

І ще: ми в стані війни. Нам потрібні реформи. За будь-яку ціну. Нам потрібні закони уже зараз. Нам не можна влазити в епопеї з виборами-перевиборами. І особисто я знімаю свій солом’яний бриль перед Порошенком, який може хоч якось тримати в купі цей матеріал для півнів та ще й добиватися від нього сякої-такої законотворчості. Це – вищий пілотаж, як на мене.

Верховна Рада – це заплутаний механізм, зв’язаний тисячами павутинок. Як і будь-який інший парламент. І закони там приймаються через компроміси й торги. “Ти мені – я тобі”. Повторюю: так в усьому світі, крім країн з диктаторськими тоталітарними режимами. І Порошенку вдається знайти баланси поміж різними шматками “матеріалу для півня”.

Тому закидати Порошенкові відповідальність за те, за що він взагалі за Конституцією не є відповідальний – маячня. Всі, хто це робить – або дурні, або популісти, тобто брехуни. Ви самі знаєте їхні прізвища. Найнеадекватніші зараз кучкуються в Маріїнському парку. Але серйозні гравці залишаються за кулісами й смикають за ниточки.

Вимагати імпічменту президенту за діяльність сформованої іншою гілкою влади (парламентом) уряду може лише абсолютний кретин, або брехун. Популіст. Наупоротіших ви уже знаєте, де шукати.

Тепер безпосередньо до Порошенка. За конституцією влада президента України – ну, дуже серйозно обмежена. Президент відповідальний лише за захист країни (армія, СБУ, ГПУ, МВС) та зовнішню політику.

МВС залишимо за дужками. Бо хоча це і президентська квота, але задля існування коаліції, її віддано НФ. Очільник ГПУ – також фігура компромісна. Не замислювалися, чому проти Луценка не воюють так, як воювали проти Шокіна, який був особистою креатурою Порошенка?

Залишається армія і СБУ. Армію ми поставили на ноги в фантастично короткий термін. Сформувати “з нуля” 16 нових бригад, наситити хоча б частково бойовою технікою, навести хоча б частковий лад у матеріально-технічному і фінансовому забезпеченні – це не вичистити Авгієві стайні за один день. Американські генерали досі в шоці від того, як це нам вдалося. Кажу “нам”, бо тут Головнокомандувачу серйозну допомогу надали і ми з вами.

Це незважаючи на важку війну з сильним противником, яка забирає лише напряму до 7 мільйонів доларів на день. На день! Це, незважаючи на страшний спротив генералів старої системи. І деяких “патріотів”. Обізнані люди знаєте, у чому бачать постійне критиканство від “сумного блогера” Касьянова? Бо його відсунули від “солоденького” бізнесу на постачанні ЗСУ. А скільки їх таких і тих, хто за касьяновими стоїть?

Порошенко не взяв штурмом Донецьк і Луганськ? Не закінчив АТО за три дні? Так він його і закінчував. Я сам бачив, як тікали з Луганська сепари, навантаживши машини награбованим. А потім у справу вступили російські «ихтамнеты». А це – вже інша розмова. Бо Путін може собі дозволити покласти 20, 30, 40 тисяч своїх солдатиків у прямому конфлікті, а ми – ні.

І поки під тиском міжнародного товариства Путін не забереться і не дасть гарантії невтручання в “зачистку” Лугандонії – всякі розмови про блискучу перемогу над російською армією – з царини “дурень думкою багатіє”. Про те, як треба гнати ворога до Москви, патякають дурні, причому, чим далі від зони АТО вони перебувають, – тим сміливішими є.

І тут плавно переходимо до іншого функціонального обов’язку президента – забезпечення зовнішньополітичних інтересів України. Чи є претензії до Порошенка на цьому напрямку? У мене язик не повернеться кричати “зрада”. Лише йому відомо, яких зусиль вартує збереження Антипутінської коаліції, незважаючи на шалений тиск з боку Росії та її лобістів на Заході. Тут навіть не розтікатимуся мислію по дрєву.

Чому ж іде така шалена атака персонально на Порошенка? По-перше, саме через напрочуд успішну політику України у світі. Режим Путіна задихається від санкцій і йому життєво важливо “звалити” нинішнього президента України й привести до влади “зваженіших” політиків. І на це працюють великі сили в Україні, які втратили сотні мільйонів і мільярди доларів від припинення економічних стосунків передусім у газовій сфері.

Ну і нарешті про “олігархів”. Беру це слово в лапки, бо під ним наш люмпен розуміє будь-яку багату людину. Але насправді…

Олігарх Тарута воює проти Порошенка. Олігарх Ахметов намагається втримати свої позиції, але його з усіх боків “обжимають”. Останній крок – націоналізація “Укртелекому”. Про олігарха Коломойського всім все відомо. А разом з ним Богодюбова і Мартиненка. Родинний клан Вадатурських; олігархи Бахматюк, Фірташ, Новінський, Хорошковський – всі проти Порошенка. Олігархи Бойко і Льовочкін давно втекли з України. Всі втрачають сотні мільйонів від того, що не можуть смоктати з держбюджету. Ахметов і Тарута зубами скрегочуть, бо скасовано пільгові тарифи на залізничні перевезення. Хоча повторюся – тут більше заслуги уряду та коаліції.

Словом, якщо не піддаватися на те, що кричать, мов недорізані, “революціонери”, й спитати кожного, за що конкретно вони хочуть зняти Порошенка, конкретно, а не патяканням про те, що “він краде”, – виходить тільки незрозуміле булькання.

Звичайно, чути, як пан Саакашвілі обіцяє “відібрати і поділити”, – комусь приємно. Але чи приємно бути такими наївними простачками-дурниками?

Порошенко далебі не ідеальний. Маю багато питань до нього, передусім у кадровій політиці. Наприклад, вважаю призначення Гелетея міністром оборони величезною помилкою – не пояснюватиму тут чому. По тих таки депутатах у виборчих списках БПП. По деяких головах ОДА, наприклад Москалю.

Можна розкритикувати Порошенка за те, що проґавив вторгнення російських військ у серпні 2014, що призвело до важких боїв і втрат. Тут провина Головнокомандувача очевидна. Але… Уявімо, що Порошенко взяв це до уваги, – все одно зупинити навалу озброєних до зубів росіян тоді було нічим. Лише на героїзмі. У найбоєздатнішої на той період 30-ї ОМБР з кожних п’яти БМП стріляти могли два. А в Іловайськ добробати загнав не Порошенко. Нагадати хто? Ті, що зараз бузять в Маріїнському парку. І один дніпропетровський банкір-“патріот”.

Не помиляється той, хто нічого не робить. Головне – ці помилки не критичні. Вони дещо гальмують поступ, але ми все ж таки рухаємося. Незважаючи на втрату 20% промислового потенціалу на Донбасі, війну, широкомасштабну інформаційну війну Кремля і шалений спротив старої системи.

Тому, вибачте, висловлю свою думку: прийде 2019 рік, вибори і українці своїми голосами на виборах поставлять оцінки Президенту і його команді. І якщо на виборах тих з’явиться кандидат, кращий за Порошенка, – я проголосую за нього. Але поки що бачу Гриценка, який розвалював армію, Тимошенко, яку вважаю найстрашнішим ворогом України, і Вілкула з Рабиновичем. Офігеть який вибір.

Тож з імпічментом, панове, – це або до лікаря, або в СБУ…

Mark Chrinenko

Коментарі

Позначки: імпічмент, інформаційна війна, популізм