Книга Людмили Калабухи “Почніть говорити “НІ” стала всеукраїнським бестселером

Книга Людмили Калабухи “Почніть говорити “НІ” стала всеукраїнським бестселером! Згідно 19 Всеукраїнському рейтингу “Краща книжка 2017” книга бізнес-тренера зі Львова “Почніть говорити “НІ” увійшла в 10 кращих книг в категорії “Бізнес/ економіка/успіх” та б’є рекорди продажів по всіх книгарнях України.

Ексклюзивно для Четвертої студії Людмила Калабуха, перший україномовний онлайн-консультант з переговорів (більше тут), розказала коли, кому і як грамотно та вчасно говорити “НІ”.

– Як народилася ідея написати книгу про мистецтво відмов?

– Люди пишуть книги, коли їм ще що сказати. Так вони дають відповідь на питання, які ставлять самі собі. А я написала книгу, щоб дати відповідь на запитання, які постійно ставлять мені. І мені було дуже багато, що сказати людям на цю тему.  Мене на всіх тренінгах, в соцмережах, в приватному спілкуванні і у листах постійно питали: як навчитися говорити НІ на пропозиції, які не потрібні, не вигідні і не подобаються.

– Чула, що ви написали цей бестселер за місяць…

 – Це просто детективна історія!

Я була в Києві після тренінгу, який я проводила у великій міжнародній компанії. 23.30. З чого починається і закінчується день людини 21 століття? Правильно – з пошуку навпомацки мобільного телефону: порахувати лайки і подивитися, може хто що написав. Лист від директора з маркетингу тернопільського видавництва “Мандрівець”:

Людмило! Ви так чудово пишете, так багато друкуєтеся, стільки людей вас читають. Напишіть для нас книгу, а ми її видамо.

Моя відповідь на емейл: “Я не сплю. Дзвоніть”. Дзвінок.

І ось о 24.00 між нами відбулася така розмова:

• На яку тему книга вам потрібна? Я експерт з переговорів, продажів та особистого бренду.
• На будь-яку.
• Знаю, що, як правило, автори друкують книги за свої гроші. На разі, це не входить у мої плани.
• Всі витрати і дистриб’юцію видавництво бере на себе. З вас тільки текст.
• Щось це все занадто заманливо. Так не буває. Яке “але”? Не може бути такої пропозиції без “Але”.
• Ви праві. “Але” – є. Книгу треба написати за місяць. Щоб ми встигли її надрукувати і подати на 24 Форум видавців у Львові.
• Як можна написати книгу за місяць? Люди пишуть книгу все життя, і то – не у всіх виходить.
• Людмило! Ви ж підприємець, бізнес-тренер. Ви вмієте долати форс-мажори, ситуації, які виходять з-під контролю, коли партнери, підрядники чи клієнти не дотримуються своїх зобов’язань. Взагалі, успішно вести бізнес в Україні – це робити неможливе. Ви зможете написати книгу за місяць. Я в вас вірю! – продовжувала директор з маркетингу видавництва “Мандрівець” Тетяна Ухіна.

І тут я зрозуміла, що головними рушіями людської поведінки є 2 фактори: жадібність і марнославсто. Моєї – так точно! Доля мені дає мені можливість висловити свої думки на сторінках власної книги і представити її на одному з найпрестижніших книжкових майданчиків України. І цей шанс треба використати.  Я згідна. – відповіла я. Не спала всю ніч. Адреналін переповнював.

А на ранок я вже придумала тему, на яку буде книга.

– Ви певно писали день і ніч?

– Головним для мене було написати не просто певну кількість сторінок, а дійсно корисну мотивуючу інструментальну книгу. Щоб люди, які її прочитали, зразу отримали дієві інструменти щодо того, як покращити своє життя, свою присутність в соцмережах, свої продажі, переговори, спілкування з рідними, друзями, колегами по роботі, навіть з батьками та дітьми.

Я думала, що сяду за це влітку. В мене буде час, я зможу як справжній письменний чекати натхнення, розмірковувати над тим чи іншим розділом. Та реальність бізнес-тренера як завжди внесла свої корективи. В мене була справжня навала клієнтів: треніги, консультації, вебінари, доповіді в рамках різних проектів. Я писала на серветках в ресторанах, в “замітках” свого телефону, в паузах між тренінгами, на вокзалах і в аеропортах, в автобусах і таксі. Одного дня в мене сталася криза і це було, коли ми із моїм чоловіком плавали в басейні. Із сусідньої доріжки я йому прокричала: “Я втомилася, я виснажена і не маю сил більше писати. Я відмовлюся від проекту”. На що він мені відповів: “Не вийде. В тебе контракт з видавництвом. Мусиш”. І пірнув під воду.

В той день я написала главу “Як сказати “НІ” ліні”. А почала її з фрази “Нема натхнення – є дедлайн”.

– Дуже цікаво! На ваш погляд, чому так багато людей, особливо жінок, так соромляться сказати “НІ”. Чому так?

 – Це вітання нашому вихованню. Нас із дитинства вчили бути ввічливими, чемними, ніколи не поставити іншу людину в незручне становище, бути комфортними і зручними. Синдром “хорошої дівчинки, відмінниці”. А як інакше? Ми ж просто мусимо бути ідеальними! Ми так хочемо всім подобатися?

Я присвятила цілу главу тому, щоб виявити всі причини, чому нам так складно говорити “НІ”?

1. Ми хочемо подобатися. Намагаємось догодити іншим. Нам важливо, щоб всі вважали нас приємними людьми.
2. Нам незручно висловити свою думку, коли вона відрізняється від думки інших.
3. Прагнемо уникнути конфлікту. Переживаємо, що хтось обуриться нашій відмові і це призведе до конфлікту в колективі чи в стосунках.
4. У нас моментально виникає почуття провини: ми ж такі погані, як можемо комусь в чому відмовити, а якщо людям треба?
5. Нам шкода людей! Вони ж без нас пропадуть! Із почуття жалості ми відмовляємся від власних мрій та бажань. А насправді не дозволяємо тим, хто паразитує на нас подорослішати і взяти відповідальність за своє життя.

– Чи може відмова нашкодити стосункам чи кар’єрі?

– Ваше впевнене, аргументоване, виважене “НІ” – зовсім не кінець стосунків. Це просто ваша позиція з певного питання. Таких людей поважають. З такими рахуються. У моїй книзі є десятки історій, як “ТАК”, замість сказаного “НІ”, руйнувало стосунки, кар’єру.  Навіть руйнувало життя. Тому треба слухати своє серце. І бути чесним, в першу чергу, себе.

– В чому полягає активний захист від маніпуляцій?

– Скажіть прямо, що вам не подобається в ситуації, яка склалася. Тут головне, не соромитися говорити те, що ви дійсно думаєте і відчуваєте. І не бійтеся виглядати поганим, не бійтеся не сподобатися, не бійтеся зруйнувати стосунки, які ви вважали дружніми. Так і скажіть на пропозицію чи ситуацію, яка вам некомфортна “НІ” – тому ще це моя позиція.

– Так, це дієвий метод. Я що робити, якщо людина не володіє таким життєвим досвідом та впевненістю, як ви. Чи є якійсь легший метод грамотних відмов?

– Використовуйте метод “Хороший і поганий поліцейський”. В чому його суть? Давайте розберемо 2 простих приклади, як він працює. Коли у вас просять знижку  та коли просять позичити гроші. Ні перше ні друге не входить у ваші плани. “Я із задоволенням би тобі позичила гроші/надала знижку, та, на жаль, мій діловий партнер/мама/чоловік/керівник не дозволяє мені цього робити. Я вже просила дозволу позичити гроші/надати знижку, та мені категорично у цьому відмовили”. Відмовляєте не ви, а третя особа. Хай навіть і міфічна. Це і є поганий поліцейський. А ви – хороший в очах прохача. І обличчя зберегли і відмовили так, щоб не зруйнувати стосунки.

Спілкувалася Дар’я Бавзалук, спеціально для Четвертої студії.

Коментарі