Президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив, що його країна виступає за мир в Україні з акцентом на становище кримських татар та готовий стати посередником між Києвом та Москвою.
Які цілі переслідує Ердоган? Цю ситуацію детально аналізує Оксана Юринець, лідерка партії “УДАР Віталія Кличка” на Львівщині, пише Четверта студія.
Вже 8 рік триває російсько-українська війна. Міжнародні партнери намагалися створити майданчик для перемовин, однак ні Мінські угоди, ні Нормандський формат не дали результату. На тлі погіршення стосунків Україні та Білорусі стає зрозуміло, що Мінськ більше не буде ареною переговорів. Бо й Західні партнери вже не хочуть мати стосунків із самопроголошеним президентом Білорусі Олександом Лукашенком.
Нормандський формат теж не дав вагомих зрушень – війна не припинилися, Росія продовжує гібридну агресію, її війська та найманці регулярно обстрілюють позиції українських військових. Тому потрібен новий формат перемовин та відповідний майданчик. Туреччина розуміє це, тому Ердоган і включається в цю гру.
Але навіщо це йому?
Організація таких перемовин і посередництво – це набуття певних репутаційних та іміджевих дивідендів. Ердоган таким чином стає гравцем, з яким уже потрібно рахуватися.
Є більш прагматична причина, пов’язана з безпекою у Чорному морі. Агресія Путіна несе ризики перетворити його у внутрішню водойму Кремля, а для Ердогана – це просто не припустимо. Туреччина завжди була сильним гравцем у Чорному морі, використовувала його задля власних економічних інтересів, тому втрачати контроль над цим морем Ердоган точно не хоче.
Ердоган в цілому зацікавлений, щоби в його регіоні було безпечно, а Туреччина мала економічну й культурну співпрацю з Україною, Росією та що найважливіше – кримськими татарами.
Туреччина веде активну політику співпраці з країнами, що мають тюркське походження – Азербайджаном, Киргизстаном, Казахстаном та іншими. На початку листопада ці країни провели спільний саміт “Організації тюркських держав” та розробили програми “Тюркський світ 2040”. Туреччина – лідер цієї спільноти, тому зацікавлена розширювати сфери впливу.
Внутрішньополітичні проблеми Ердогана теж даються взнаки. До виборів лишається півтора року, його рейтинг доволі високий, але далекий від абсолютної перемоги. Тому будь-які іміджеві здобутки можуть позитивно відігратися й на внутрішній політиці.
Ну й на сам кінець: історично Туреччина завжди грала в геополітичні ігри з Україною та Росією. Крим колись належав Османській імперії, так само як частина українських земель, зокрема – Поділля. Ні, Ердоган не намагається повернути втрачене, але знову отримати вплив на цих територіях є для Туреччини важливим з історичної точки зору.
Ердоган має купу причин, аби стати посередником між Росією та Україною. Побачимо куди заведе нас ця гра турецького президента.
Коментарі
Позначки: Оксана Юринець, Реджеп Ердоган, Туреччина, УДАР
