Цього року осіння міграція лелек почалася досить рано (ФОТО)

Новини 29 Серпня, 2020 2 671

Фото: ФБ/Ukrainian People Magazine

Довгоногі птахи вже зовсім зникли у промислово розвинених районах Донецька і Дніпропетровська

Осіння міграція лелек – 2020. Відліт білих лелек продовжується. Цього року осіння міграція почалася досить рано. Перші пролітні зграї з’явилися вже в перших числах серпня. Спочатку вони були невеликими, потім – все більші. Зараз можна побачити зграї вже з кількох сотень птахів.

Як пише “Четверта студія” з посиланням на Ukrainian People Magazine, осінні гурти лелек взагалі значно більші, ніж весняні.

Нерідко лелеки кружляють, поступово набираючи висоту. Лірично налаштований спостерігач може сказати, що вони прощаються з рідним краєм. Насправді, птахи просто використовують висхідні потоки повітря, щоб піднятися повище, а далі ковзають у певному напрямку. Така загальна схема польоту птахів-ширяльщиків. Так літають і планеристи. На відміну від літаків, птахи можуть літати й махаючи крилами, але ширяльщики при цьому витрачають значно більше енергії. А летіти далеко, то ж сили краще економити.

Про цього граційного і благородного птаха розповідають безліч легенд, співають колискові, розповідають казки, загадки та прислів’я. Тож найвідоміший він головним своїм завданням – приносити людям дітей. А ще селяни здавна вважають цього птаха уособленням працелюбства, чистоти, заможності та щастя. Так, це лелека, який з давніх часів є одним із найяскравіших символів України.

В наших краях можна зустріти два види лелек – білі та чорні, обидва занесені у Червону книгу. За даними Товариства охорони та вивчення птахів України, останніми роками чисельність лелек значно скоротилась, їх залишилось близько 25 тисяч пар. Для України це занизький показник. Цікавий факт, що основна кількість світової популяції білих лелек гніздиться на території нашої країни i Польщі. Тобто від чисельності чорногузів в Україні залежить їх кількість на планеті. Як не прикро, та довгоногі птахи вже зовсім зникли у промислово розвинених районах Донецька і Дніпропетровська. Все рідше вони повертаються до своїх гнізд в інших областях.

Болотний птах з довгими ногами, довгою шиєю, великими крилами і довгим дзьобом досягає півтора метри висоти. Лелеки – майже німі, а єдині звуки, які вони створюють – це клекіт. Живуть під відкритим небом, і саме цим різняться від інших пташок, які мешкають в дуплах чи під стріхами будівель. Стихія лелек – небо, сонце і вода.

На думку дослідників, назва «лелека» походить від імені богині весняного відродження природи Лелі. Називають ще цього дивовижного птаха в кожному регіоні по-різному – бусол, бузько, чорногуз, гайстер, стерх і, відповідно, надають йому різного значення. Наприклад, в деяких областях лелека уособлює символ поваги до батьків, в інших його пов’язують з altмандрівниками, ще десь лелека символізує сімейне благополуччя, а українцям, які мешкають за кордоном, нагадує про їх батьківщину. Але незмінним для всіх є повір’я: село, в якому є хоча б одне гніздо лелеки, має майбутнє і житиме заможно, а двір, що вподобали вони, буде щасливим. Люди також запримітили, що птах для гнізда завжди обирає місце поблизу будинку, де мешкає спокійна і доброзичлива родина.

Із лелеками також пов’язано чимало легенд. Одна з них розповідає, що білий птах із чорною міткою колись був чоловіком на ім’я Бузько. У ті часи розвелося чимало ящірок, гадюк, комах. Божа Матір просила Всевишнього, щоб очистив землю і воду від цієї погані. Той зібрав усю цю нечистоту в мішок і доручив Бузькові віднести його і кинути в безодню, не озираючись. Але Бузько не втримався та розв’язав мішок, і нечисть знову розповзлася по землі. За це він був перетворений на птаха і отримав довічне покарання – визбирувати усіх плазунів та комах.

До такого собі ніби звичайного птаха у всьому світі продовжують ставитись таки по-особливому. У Туреччині лелеку вважають за святого птаха і вбити його вважається великим злочином. Такі правила діють і в Швейцарії, Данії, Іспанії. До речі, у швейцарських селах у день, коли в родині з’являється немовля, над будинком вивішують прапор із зображенням лелеки, що тримає дитину. У Литві ще й досі надають почесне звання – «Господар лелечого гнізда» тим, у чиєму дворі оселяється птах.

Нам залишається лише сподіватися, що наступної весни все буде так, як і раніше: прилетять лелеки до свого гнізда, знайдуть собі пару, відкладуть яйця і по черзі висиджуватимуть своє майбутнє потомство. Потім турботливі батьки-лелеки годуватимуть своїх лелечат, навчатимуть літати і в кінці літа відлетять в теплі краї, щоб потім знову повернутися…