Стало відомо про бій, який зафіксований у звіті УПА

У мережі розповіли історію про легендарний бій, який зафіксований у звіті УПА. 

Справжню історію цього бою часто заступає викривлена оптика колоніальних архівів. Натомість повстанська канцелярія, працюючи в екстремальних умовах, виробила надзвичайно точну мову діловодства.

Йдеться про 23 січня 1947 року в урочищі Вертеби, що в лісі поблизу сіл Жуків, Гиновичі та Куропатники біля міста Бережани на Тернопільщині, в нерівному бою з московськими окупантами героїчно загинули: творець військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА та Лицар Золотого Хреста Заслуги Микола Арсенич (“Михайло”, “Дем’ян”, “Микола”), його дружина, охоронець, а також зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Головного Командира УПА Романа Шухевича Марія Римик (“Маруся”, “Наталка”, “Марія”).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Життя зв’язкової Шухевича Марії Римик – символ поразки чекістів

Ключем до розкриття цього термінологічного коду є автентичний звіт підпілля ОУН “Чортківщина. ВІСТІ З ТЕРЕНУ” (за січень, лютий і березень 1947 р.) с. 339–344. Це архівне першоджерело було опубліковане у фундаментальному виданні: Літопис Української Повстанської Армії. Нова серія. Т. 49 : Тернопільщина. “Вісті з Терену” та “Вістки з Тернопільщини”. Книга перша 1943–1950. Кн. 1 / упоряд. : І. Гомзяк, М. Посівнич. — Торонто ; Львів: Літопис УПА, 2010. — 829 с. Онлайн-версія документа та детальний аналіз звіту доступні за посиланням: https://www.ukrlib.com.ua/pub/article.php?articleid=4785

Радянські каральні органи (НКВД/МГБ) у своїх зведеннях традиційно намагалися десакралізувати спротив лідерів українського підпілля, пише УкрЛіб.

Як пишуть медіа, щоб зрозуміти цей звіт УПА, слід враховувати історико-діалектний контекст: в українській мові, а особливо в західноукраїнському мовленні першої половини ХХ століття та в офіційно-діловому стилі повстанської канцелярії, зворотний постфікс —ся системно виконував класичну взаємно-зворотну функцію. За цієї умови дія була спрямована не суб’єктом на самого себе, а відбувалася між двома сторонами. Ми і сьогодні говоримо “битися”, “боротися” чи “перестрілювалися”, коли описуємо взаємне зіткнення з ворогом, де дія спрямована один на одного.

Аналогічно до зафіксованих у документі слів “стрінулися” (зустрілися один з одним у бою: “переходячі повстанці стрінулися з більшовиками“) або “билися“, термін “пострілялися” за замовчуванням означав “вступили у вогневий контакт, обмінялися пострілами з ворогом”. Для автора звіту це лаконічна формула перестрілки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історична пам’ять: про зв’язкову Романа Шухевича

Канцелярія ОУН та УПА працювала в умовах суворої конспірації та дефіциту паперу. Звіти підпілля зв’язкові мали доправляти через ворожі застави до вищих керівних центрів, адже чим меншим був обсяг документа, тим легше його було приховати й транспортувати, а в разі загрози викриття — миттєво знищити. Відтак кожне слово підбиралося раціонально. Щоб чітко зафіксувати, де був чистий бій із ворогом, а де — перехід до останнього героїчного чину самопожертви, автор документа був змушений руйнувати базове взаємне значення слова “пострілялися” за допомогою суворих лексичних маркерів: займенника “самі“, вказівки на інструмент зброї чи кількість набоїв.

Повний текст звіту демонструє виняткову лінгвістичну дисципліну укладача документа. Описуючи загибель бійців у криївках чи оточенні, він щоразу використовує різні мовні конструкції, які чітко розділяють характер смерті.

1. Маркер інструменту: “пострілялися власними пистолями” (Бишки, 31.1.47)

2. Маркер індивідуального чину: “застрілився сам останнім набоєм” (Заберізки, 12.2.47)

3. Маркер етапності: “відстрілюючись… а відтак самі пострілялися” (Загайці, 23.1.47)

4. “пострілялися самі” (між селами Жуків і Дрищів, 25.1.47)

5. ВІДСУТНІСТЬ МАРКЕРІВ: “заскочені в криївці пострілялися” (Жуків, 24.1.47)

Прямим підтвердженням безкомпромісного бойового чину є постать Марії Римик, яка фактично перетворила камеру попереднього ув’язнення (КПЗ) на поле бою: роззброїла й відкрила вогонь по енкаведисту прямо у самому осередку ворога. Детальніше про цю операцію та діяльність Марії Римик у радянському тилу: https://www.ukrlib.com.ua/pub/article.php?articleid=4651. Очевидно, що в криївці в Жуківському лісі вона відстрілювалася, поки була бодай найменша можливість. Зв’язкова з таким гартом спротиву, яка змогла вихопити зброю навіть у застінках під вартою, в оточеній криївці гарантовано билася до останнього. Про арешт, допити та незламність Марії Римик раніше окремо йшлося у матеріалі: https://www.ukrlib.com.ua/pub/article.php?articleid=4581

Цей статус безкомпромісного воїна, а не “пасивної супутниці”, підтверджує й повстанська мемуаристика. Раніше ми також детально розповідали про особистість Марії Римик та її “кришталевий характер”: https://www.ukrlib.com.ua/pub/article.php?articleid=4535.

У виданні “Історично-мемуарний збірник Чортківської округи” (Нью-Йорк [та ін.] : НТШ, 1974; Український архів, т. XXVI, с. 927) Марію Римик, відзначаючи її “кришталевий характер”, чітко верифіковано в переліку тих, хто “згинули як воїни УПА в нерівних боях проти московського окупанта”. Відтак і галицьке підпільне діловодство 1947 року (використовуючи формулу “двох мужчин і дві жінки” та маркер “побиті”), і ветеранська спільнота ОУН в еміграції одностайно визнавали за Марією Римик повноцінну бойову суб’єктність.

У книзі “Штафетні лінії. Спогади” (ред. Р. Забілий; Центр досліджень визвольного руху. — Львів, 2010) Володимир-Ігор Порендовський згадує: “В часі мого слідства в 1948 році чекісти залюбки показували мені знимку вбитої “Марусі”, мовляв, “наші руки всюди досягнуть””. Використання радянськими спецслужбами фотографії загиблої Марії Римик як інструменту залякування свідчить про виняткове значення її постаті для чекістів. Демонстрація її тіла як “трофею” опосередковано підтверджує, що ліквідація зв’язкової була результатом важкої бойової операції.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як зв’язкова Шухевича Марія Римик шокувала окупанта

Зіставлення цих свідчень із повним текстом повстанського звіту виявляє чітку закономірність діловодства УПА. Якщо в документах фіксується героїчний чин самопожертви задля унеможливлення полону, автор обов’язково додає лексичні маркери “самі”, “власними пистолями” або “останнім набоєм” (як у сюжеті про Бишки чи Загайці). Коли ж цих слів немає, а тіла загиблих названо “побитими”, це означає активний вогневий спротив.

Таким чином, термінологічна точність повстанського документа у поєднанні зі спогадами очевидців повністю спростовує радянську пропаганду. Канцелярія УПА зафіксувала свої бойові втрати — героїчну загибель двох чоловіків та двох жінок у Жуківському лісі — як результат нерівного бою з сотнями московських окупантів.

Коментарі

Позначки: Марія Римик