Романа Віктюка поховають на Личаківському цвинтарі у Львові

Скриншот відео ТСН

Відомого театрального режисера Романа Віктюка поховають на Личаківському цвинтарі у Львові.

Як пише «Четверта студія», про це повідомляє «Антикор».

Як зазначається, згідно з останньою волею народного артиста, його поховають на Личаківському цвинтарі, у сімейному склепі, там же, де упокоїлися батьки Віктюка. Зараз вирішується питання з транспортуванням тіла з Москви до Львова.

Церемонію прощання готує і заснований Віктюком московський драматичний театр. Дату і час представники театру пообіцяли повідомити пізніше.

Віктюк помер у віці 84 років. В кінці жовтня режисер заразився коронавірусом і був поміщений на лікування в московську лікарню ім. братів Бахрушин. Вранці 17 листопада стан пацієнта різко погіршився, а причиною смерті стала анемія мозку.

Як повідомлялося, Режисер Роман Віктюк помер після зараження коронавірусом.

Довідково. На Личаківському цвинтарі є гробівець родини Віктюків.

На Личаківському цвинтарі у Львові склепів понад 5 тисяч. Серед відомих львів’ян склепи є у режисера Віктюка, родин головного командира УПА Шухевича, поета-дипломата Лубківського. Найбільш незвична – гробниця-сейф одного банкіра. Якщо обертати колони, то гробницю можна відчинити, знаючи код.

У Львові живуть сестри і племінник Романа Віктюка.

Роман Григорович Віктюк (нар. 28 жовтня 1936, Львів — пом. 17 листопада 2020, Москва) — радянський, український, російський театральний актор і режисер, народний артист України, народний артист Росії. Роман Віктюк, постановник і виконавець ролей у величезній кількості вистав, переважно в театрах Москви, зокрема, і в театрі свого імені, був популярним і шанованим в Україні та Росії, був відомий епатажністю, незаангажованістю в судженнях.

Народився 28 жовтня 1936 року у Львові, що тоді перебував у складі Польської Республіки.

Навчався у Інституті театрального мистецтва (ГІТІС, Москва), після чого повернувся до Львова, де працював актором у місцевому Театрі юного глядача, а згодом — режисером, створив театральну студію при Львівському палаці піонерів.

Далі Віктюк працював у Твері, Вільнюсі (Російський драматичний театр Литви, 1970—1974), Одесі, Таллінні, Києві (Київський театр юного глядача), Саратові, Казані, Ризі, Ленінграді, Москві.

1991 — створив театр свого імені в Москві, в якому виступав головним режисером і художнім керівником. Був постановником близько 200 вистав. З найвідоміших — «Служниці», «Федра», «Мадам Баттерфляй», «Лоліта», «Дама без камелій». Створив танцювальну школу в Італії, філіал театру в Ізраїлі тощо.

Віктюк ідентифікував себе як українця, з Україною Віктюк був пов’язаний також участю в культурному і громадському житті. Був засновником (разом з Ігорем Подольчаком та Ігорем Дюричем) Фонду Мазоха (1991, Львів), постійно брав участь в українських театральних, телевізійних проектах. Зокрема, кілька разів був членом журі в програмі «1+1» «Танцюю для тебе». В Росії теж часто був гостем теле- і радіоетеру.

Був народним артистом України та Росії, членом Інституту драматичного театру Італії, лауреатом театральної премії Maratea Центру європейської драматургії (1991), премії «Київська пектораль», премії спілки театральних діячів України «Тріумф», міжнародної премії Інституту італійської драми за найкраще втілення сучасної драматургії (1997).

27 жовтня 2020 року Віктюка було госпіталізовано з коронавірусом до московської клінічної лікарні імені братів Бахрушиних. Спочатку режисера помістили до відділення терапії, але його стан погіршився, і Віктюка перевели до реанімації. 17 листопада його не стало.

Коментарі

Позначки: гробівець, Личаківський цвинтар, Роман Віктюк