На Львівщині працює магазин без продавця (ФОТО)

Новини 16 Жовтня, 2020 43 010

Фото Юлії Підлужної

Поблизу села Банюнина

На трасі (якщо їхати зі Львова до Києва), у селі Банюнині Кам’янка-Бузького району, працює такий собі імпровізований магазин. Тут просто неба акуратно поскладані гарбузи, яблука, горіхи… Беріть, що потрібно, а гроші залишайте у… трилітровій банці. Власник магазину самообслуговування довіряє людям. Запевняє: про те, що залишає товар без нагляду, «жодного разу не пошкодував».

Як пише «Четверта студія», про роботу магазину сільськогосподарської продукції без продавця – у публікації «Високого замку».

Михайло Костюк нази­ває себе сільгоспвироб­ником. «Мене запитують, чи я фермер? Фермер має зареє­строване фермерське господар­ство. Від держави отримує два гектари землі на кожного члена сім’ї. А я маю власні паї. Землю купував у людей. У мене приват­не господарство», — пояснює.

Запитую, як народилась ідея залишати товар просто неба? Каже, випадково. Одного разу залишив весь товар на трасі, пі­шов додому випити чаю і… за­снув. Ціни були на товарі, тож поки спав, люди почали самі все зважувати і залишати гроші. З того часу так і робить. «Живу десь за кілометр від „магазину“, — розповідає Михайло Костюк. — Приходжу лише гроші забирати та товар докладати».

«Цього року ми засадили два гектари молодого саду яблуня­ми, — продовжує розмову пан Михайло. — Вирощуємо сливи, груші, абрикоси, персики, ви­шні, черешні. З кущових — поріч­ку, смородину, лохину. Саджанці дерев та кущів продаємо по всій Україні. Маємо троянди, хризан­теми, лілії. Робимо ставку на чор­ний та грецький горіхи. У мене є 42 гектари саду чорного горі­ха. Усі дерева мікуризували… білим трюфелем з італійсько­го П’ємонту. Ці гриби вважають­ся одними з найдорожчих. Поки що вони допомагають рости де­ревам, але, сподіваємося, неза­баром зможемо зібрати урожай трюфелів. Кинули на це всі сили».

Розпитую садівника про гар­бузи. Ну дуже вони у нього гар­ні! «Вирощуємо їстівні гарбузи, але не для худоби. Такі не вигід­но вирощувати. Садимо гарбузи поміж горіхами. Є декоративні гарбузи. Їх беруть для декора­тивного оформлення рестора­нів, кав’ярень. Даємо гарбузи в оренду до Гелловіну — 3 гривні за кілограм. А після свята їх нам повертають».

На усіх гарбузах, що вистав­лені на продаж, є цифра. «Так контролюєте товар?» — цікав­люся. «Це ціна за штуку — від 10 до 300 грн. Вартість залежить від сорту та виду», — каже пан Михайло.

«Буває, що крадуть?» — за­питую. «Довіряю людям, — від­повідає Михайло Костюк. — Я не краду, сподіваюсь, інші та­кож не будуть. Завжди треба по­чинати з себе! Був, правда, один неприємний випадок. Я якраз під’їхав, бачу, як один священник троянди у „Тойоту Королу“ запи­хає. Грошей не залишив».

«Яку найменшу та найбільшу суму вторговували?» — запитую. Бо коли ми зупинилися на трасі, у банці було лише 20 грн. «Коли падає дощ, люди менше зупиня­ються, — каже. — Мінімально було — 500 грн, максимально — 1500 грн. Такого, щоб нічого не вторгував, не було. Завжди є рух! Та в основному у нас гуртом люди ку­пують. Роблять замовлення (на столику можна побачити мобіль­ний номер пана Михайла. — Авт.). Приїжджають бусами, фурами. Люди з-за кордону зупиняються, фотографуються. Раніше таких магазинів не бачили».

Коментарі

Позначки: , , , , ,