3 жовтня – роковини з дня смерті відомого вихідця з Львівщини, публіциста Остапа Луцького

Новини 03 Жовтня, 2018 338

Остап Луцький. Світлина: divannaya-sotnya.com

77 років з дня смерті

77 років з дня смерті Остапа Луцького (1883-1941), українського громадсько-політичного діяча, публіциста, поета, теоретика раннього українського модернізму, одного з активних учасників літературного процесу початку ХХ ст.

Народився Остап Луцький 8 листопада 1883 року в селі Лука (тапер Самбірського району Львівської області). Навчався у Бучацькій та Станиславівській гімназіях, був студентом права Львівського університету, вивчав філософію у Празі та літературу у Краківському університеті. Був співредактором часопису «Буковина» (1907–1914).

Життя Остапа Луцького, сучасника Лесі Українки, Івана Франка, Ольги Кобилянської і Василя Стефаника (яких він добре знав), можна поділити на дві частини, одна з яких цілковито належала поезії, а інша – громадській діяльності. Він був надзвичайно ерудованою, освіченою людиною, знав декілька європейських мов. Освіту здобув у Празькому, Львівському і Краківському університетах.

Твори Остапа Луцького публікувалися в львівській, варшавській і віденській україномовній пресі.

Під час Першої світової війни Остап Луцький був офіцером австрійської армії, у 1918 році – ад’ютантом ерцгерцога Вільгельма Габсбурга; під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. – сотником Української Галицької Армії; у 1920 – представником української армії у штабі польського війська, зв’язковим Петлюри з Пілсудським. Навіть під час бойових дій він знаходив час для поезії – перекладав з французької вірші Поля Верлена.

Після війни поет оселився на Стрийщині і поринув у громадське життя, ставши одним з організаторів кооперативного руху в Галичині. Він обіймав посаду директора банку «Селянська каса», згодом (1928–1939) став головою Центросоюзу у Львові і директором Ревізійного союзу українських кооперативів.

Під час окупації Західної України Польщею провадив легальну парламентську боротьбу, спочатку як посол (1928–1935), потім як сенатор польського сейму (1935–1939).

На початку жовтня 1939 року був арештований органами НКВС. Загинув 3 жовтня 1941 року в большевицькому концтаборі в Котласі Архангельської області (Росія).

Його син – Юрій Луцький, якому у 1937 вдалося емігрувати до Канади, був відомим літературознавцем і перекладачем, популяризатором української літератури на Заході.