У Львові журналістів досі не впускають на пленарні засідання сесії міськради

Галерея 20 Грудня, 2022 91

У Львові журналістів досі не впускають на пленарні засідання сесії міськради.

Про це повідомив депутат ЛМР Ігор Зінкевич, пише Четверта студія.

«Чому на пленарні засідання досі не допускають журналістів? Або що приховують у Ратуші

Із початком повномасштабного вторгнення пленарні засідання Львівської міської ради проводять у закритому форматі. Без журналістів. І це рішення міського голови було прийнято ще весною з мотивів безпеки.

Ну що ж, на початку це було, можливо, виправданим рішенням. Але минали місяці, а мерія не повернулася до цього питання, незважаючи на неодноразові прохання журналістів.

Так, у нас в країні воєнний стан, але ж не інформаційна диктатура. Журналісти, як четверта влада, мають законне право знати, що відбувається в стінах Ратуші.

Що казати про донесення інформації громаді, якщо її навіть часто-густо не мали самі депутати! В кулуарах Ратуші ходять розмови, що перші пів року чиновникам було заборонено навіть відвідувати депутатські комісії і надавати інформацію про свою діяльність.

Тож керівники багатьох підрозділів Львівської міської ради просто ігнорували засідання комісій, не подавали жодної інформації і документів, натомість, розпрділяли кошти на власний розсуд або за вказівкою міського голови.

Одним з чинників, що дав можливість такої безконтрольної діяльності стало те, 24 лютого депутати на прохання міського голови прийняли ухвалу, якою дозволили чиновникам розпоряджатись міськими грішми до 50 млн грн.

Але таке розпорядження мало виконуватись виключно за погодженням із комісією фінансів! Хоча про останній пункт цієї ухвали виконавчі органи забули одразу після її прийняття. За пів року бюджетна комісія так і не отримала клопотань про погодження витрат з боку комунальних підприємств та інших розпорядників коштів.

Все це стало можливим через те, що журналісти не мали доступу всередину і не могли своєчасно реагувати та висвітлювати вказані події.

Міська рада Львова не секретний об’єкт, а ті питання, які є важливими для держави так чи інакше приймаються у закритому режимі, до чого усі – і депутати, і журналісти, і громада ставляться з розумінням. Але зверніть увагу, що попри закритість рішень з окремих питань, зокрема, щодо забезпечення ЗСУ та підрозділів тероборони, саме підлеглі міського голови поширюють інформацію про такі рішення у соцмережах скоріше, аніж саме рішення встигає надійти на підпис до мера.

Тож маємо ситуацію, коли головними ЗМІ, що продукують місцеві новини у Львові стали заступники міського голови і керівники департаментів.

Рупори влади публічно звітують про свої досягнення і перемоги, проте немає альтернативних джерел, які б об’єктивно розповіли громаді про інші важливі новини, які стосуються життя та розвитку міста. Зокрема, жодне ЗМІ не змогло оперативно повідомити львів’янам про те, яким чином міська влада пропхала через рішення ЛМР свою ініціативу про отримання багатомільйонного кредиту в євро. І що у листопаді, маючи на рахунках півтора мільярда бюджетних коштів, ми беремо черговий кредит.

Однак поставити питання, навіщо це потрібно, львів’яни можуть лише постфактум. То може досить прикриватися війною та тримати громаду міста в інформаційному вакуумі?

Адже це вже радше скидається на диктатуру і заборону свободи слова, що не притаманно місту, яке славилось своїми демократичними принципами врядування.

Відтак вважаю, що давно час повернути вартових демократії, як називають журналістів. Адже для якісної журналістики потрібні не тільки мудрі голови і хороша техніка, а й живе спілкування, атмосфера довіри.

От і КУ Інститут міста пише, що «Чому це важливо? Прозорість та підзвітність — це не тільки те, що допомагає містам розвиватись у мирний час. Це ті фактори, які допомагають долати кризи ефективніше. Стрімкий розвиток місцевого самоврядування дозволяє успішно давати відсіч ворогу».

Абсолютно погоджуюсь.

Згадалось, у минулому році наше місто здобуло друге місце у рейтингу прозорості з-поміж 100 українських міст та четверте місце – у рейтингу підзвітності. Ці результати дослідження оприлюднила команда «Transparent cities/Прозорі міста».

Яка ностальгія…», – пише Ігор Зінкевич.

Коментарі

Позначки: