На Львівщині селяни “прикрасили” блискучою бляхою унікальну 100-річну церкву

Галерея 18 Серпня, 2023 740

На Львівщині селяни "прикрасили" блискучою бляхою унікальну 100-річну церкву, фото Ігор Мартинів

Зміна автентичного покриття на дешеве “золото” є поширеною проблемою на Львівщині

Церкву святого Петра і Павла у селі Великий Полюхів, яку спроєктував галицький архітектор Василь Нагірний 1909 року, вирішили “реставрувати” дешевою бляхою.

Про це пише Четверта студія з посиланням на Еспресо.Захід.

На те, що вигляд унікального храму нищать неякісною позолотою, звернув увагу львів’янин Ігор Мартинів. На своїй фейсбук-сторінці він розповів, як минулого року відкрив для себе цей храм, який йому дуже сподобався. Однак цього року під час подорожі областю він побачив, що місцеві жителі вирішили замінити покриття куполів – з гарного смарагдового на “золото”.

“Церква Петра і Павла справді була дуже гарна, зовні в чудовому стані, не зовсім типової архітектури під трьома великими смарагдовими куполами. А ось такою я побачив її цієї суботи, проїжджаючи повз. Саме зараз триває загортання куполів у блискучу фольгу. Храм пережив Першу і Другу світову, пережив комуністів, сюди не долітають московські ракети в цю війну. Але став жертвою сучасних галичан і байдужості, невігластва та несмаку їхніх “пастирів”, – коментує львів’янин.

У коментарях відгукнулася місцева мешканка. Вона зазначила, що “золоті куполи” на цій церкві були й раніше.

“Смарагдові купола були помальовані, як я пам’ятаю з дитинства, куполи нашої церкви були “блищєчі”, як ви кажете. По-друге, зміна бляхи була вимушена, столітні крокви прогнили під вагою цих прекрасних куполів…” – написала Ольга Кузьмів.

На Львівщині селяни “прикрасили” блискучою бляхою унікальну 100-річну церкву

Жінка зауважила, що не вважає, нібито вигляд церкви спотворено. Вона додала, що стару бляху на банях потрібно було замінити, і громада села вирішила зробити це власним коштом і власними зусиллями, щоб “у такі важкі часи врятувати храм від руйнування”. У відповідь на запитання про те, чи є в людей, які це роблять, відповідна освіта, та чи консультувалися вони з фахівцями, відповіла: “Гарне запитання, а яка освіта в працівників відділу архітектури Львівської ОВА, які не спромоглися за час своєї праці жодного разу поцікавитися станом столітньої Церкви і жодним чином допомогти?”

Зміна автентичного покриття на дешеве “золото” є поширеною проблемою на Львівщині

Як зазначила в коментарі “Еспресо.Захід” Анна Герич, представниця ініціативи “Локальна декомунізація”, насправді проблема такої заміни куполів на церквах Львівщини є поширеною.  І тут питання не стільки до громад, які просто хочуть зробити добре, скільки до обласної влади та активістів.

“Таким матеріалом покривають багато церков, бо він дешевий. Ніхто не цікавиться, чи він довговічний. На дерев’яних церквах він взагалі викривляє саме дерево – від сонця нагрівається, деформується та цвяхами знищить саму структуру церкви.  На мурованій церкві це також не ок”, – коментує вона.

Громадська активістка додає, що в держреєстрі пам’яток церкву у Великому Полюхові не знайшла, хоч вона однозначно мала бути під охороною держави.

“Можливо, вона у статусі нещодавно виявлених. Але питання навіть не в тому, а в дотриманні автентики, навіть якщо будівля немає статусу. Краще знайти іншого підрядника, трохи дорожчого, який зробить правильно та на роки. Для такого треба робити просвітницькі кампанії”, – наголосила вона.

Анна Герич резюмує, що в області мають діяти просвітницькі програми щодо збереження пам’яток та розповсюдження своєї, локальної історії, як-от про Василя Нагірного та унікальність церкви у Великому Полюхові. Зокрема, цим мають займатися відділи культури на місцях.

“Питання ще в тому, що люди у нас люблять кричати, що щось не так, але працювати в довгу, на превенцію, не хочуть. Говорити тепер, що хтось винен – запізно. Тим більше це, на жаль, загальноприйнято. Болить особливо за дерев’яні церкви”, – каже Герич.

Довідка. Церква св. Петра і Павла в селі Великий Полюхів разом із дзвіницею збудована за проєктом видатного українського архітектора Василя Нагірного 1909 року, на місці старої дерев’яної церкви. її будували всією громадою села. Кожен у міру достатку своєї родини жертвував на святиню: гроші, будівельний матеріал, хтось приходив працювати на будову. Храм має три бані, що чітко відображає стиль відомого архітектора та її унікальність. Церкву видно здалека, вона велика та розташована на пагорбі. Тим і захоплює туристів та дослідників локальної історії.

Коментарі

Позначки: ,