Молитва за всіх захисників України: Люсьєна Винокурова презентувала пісню-оберіг

Галерея 01 Лютого, 2024 93

Ідея кліпу народилася, коли близький друг артистки добровольцем пішов захищати Україну. Удома на нього залишилася чекати вагітна дружина

Молода композиторка, піаністка та виконавиця Люсьєна Винокурова презентувала свою нову роботу. У своєрідній молитві за воїнів Збройних Сил України авторка тексту та музики Люсьєна Винокурова надихає на Перемогу і зміцнює віру захисників у їхній героїчній справі.

Ідея кліпу народилася, коли близький друг артистки добровольцем пішов захищати Україну. Удома на нього залишилася чекати вагітна дружина та 10-річний син. Емоції через переживання за долю його сім’ї та Антона вилилися у слова та музику. Виконавиця хотіла, щоб трек “Повернешся героєм” стала оберегом для нього та всіх воїнів української армії.

Частину відео – з Галицьким камерним хором “Євшан” і виконавицею, знімали в церкві святого Андрія Первозванного у Львові. Іншу – під кордоном з Білоруссю. У ній брав участь справжній Герой, який боронив Бахмут, воїн ЗСУ Ігор.

– Люсьєно, як народилася ідея цієї композиції?

– Її підказало саме життя. Мій багаторічний друг Антон з Херсонщини ще в дитинстві переїхав до Львова, одружився та виховував сина. Невдовзі після початку повномасштабного вторгнення він разом зі своїм братом і батьком пішов захищати Україну. Вдома на нього залишилися чекати, окрім сина, вагітна дружина. Історія його родини, переживання за їхню долю викликали в мене емоційне хвилювання, яке вилилося у віршовані рядки та музику. Як відомо, сила слова несе пророчість, то ж я вирішила закласти життєствердний зміст у пісню. На війні зараз сотні тисяч українців і за кожного з них удома хвилюються, моляться та чекають їхнього повернення живими.

“Ти повернешся Героєм” – пісня-оберіг. “Ти повернешся живим, бо весь світ за тобою! Ти повернешся живим, повернешся Героєм!” Ці рядки – моя Молитва за всіх захисників Батьківщини.

– Композицію, крім тебе, виконує хор. Чому ти вирішила залучити його?

– Як композиторці, мені до вподоби поєднувати академічну музику з течією неокласики та неоромантики. А звучання живих голосів зажди створює неповторну музичну вібрацію і підсилює ефект величі твору. Це вже не перша моя робота з хором. Перед цим я працювала з чоловічим колективом – муніципальним хором “Гомін”. Тепер же запросила до співпраці змішаний хор – Галицький камерний хор “Євшан”. Кожен його учасник проникся змістом пісні, тому що чи не в кожного є знайомий чи родич, який зараз на захисті держави.

– Розкажи про технічну реалізацію композиції: запис, де відбувалися зйомки.

– Найскладнішим був момент запису на студії – його необхідно було зробити з одного дубля від початку та до кінця, щоб була повна синхронність з відеорядом. Дякую чудовій команді Cobryn Studia за реалізацію мого творчого задуму. Знімальний процес складався з трьох етапів. Спочатку запис аудіо- та відеочастини з хором у студії. Другу частину відео записали у церкві святого Андрія Первозванного. А от третій мав свої нюанси – хотілося відзнати реального воїна, який побував на фронті, а не запрошувати професійного актора. За сприяння голови Галицького полку військово-цивільної спілки “Бойове братерство України” Володимира Волошина, вдалося знайти Героя кліпу. Це можна сказати, сталося випадково. По дорозі на місце зйомок, а ми обрали локацію на кордоні із Білоруссю, познайомилися з Ігорем – військовослужбовцем, який захищав Бахмут, а зараз він перебуває на сторожі північного кордону. Наш режисер-оператор Андрій Кобрин, побачивши його образ, відразу сказав: “Ми маємо героя кліпу!” Щоправда, трохи часу та зусиль довелося докласти, щоби вмовити Ігоря погодитися на зйомку. Також обумовили всі нюанси з командуванням, яке надало нам лише 40 хвилин на зйомки у відведеному місці.

Важливо наголосити, що Перемогу можна здобути не лише зброєю, але й мистецтвом і словом. Бо слово – теж зброя! Наш ворог вкладає шалені кошти в музику, фільми та загалом пропаганду. І цьому потрібно адекватно протистояти.

– У теперішній непростий час кожен допомагає у міру своїх можливостей. Знаємо, що крім музичних проєктів ти береш участь у різноманітних благодійних заходах.

– Я організовувала благодійні заходи, концерти із 2014 року. Зокрема, допомагала дітям, які переїхали з окупованих територій на сході України. Згодом ця діяльність та, зокрема, освітні проекти для дітей, трансформувалися у ГО “Мистецький центр Люсьєни Винокурової” – багатогранну платформу розвитку української культури, освіти та мистецтва для дітей, молоді, та дітей з інклюзією.

– Як ти опинилася у Львові, адже народилася та закінчила школу у Донецькій області?

– Справді, я народилася та закінчила школу у Мирнограді Донецької області. То ж зі середини знаю, як працювала російська пропаганда, знищуючи українську мову, культуру й освіту. Наведу такий приклад зі своєї юності: 2006 року, коли Україна вже була 15 років як незалежною, я за наказом директора школи організовувала концерт до “дня пабєди”. І тоді лунали радянські російськомовні пісні. У той же приблизно час моя сім’я познайомилася зі священником Української греко-католицької церкви. Його тоді вважали, м’яко кажучи, дивакуватим. Україномовний чоловік у російськомовному середовищі та ще й греко-католик у вотчині московського патріархату. Саме тоді я почула інший погляд на історію своєї країни, зокрема про Західну Україну та “бандерівців”. Мій світогляд змінився після спілкування у християнському таборі на березі Азовського моря з дітьми з Івано-Франківщини. Виявилося, що вони такі ж діти, як і ми, діти зі Сходу. Хоча російська пропаганда стверджувала, що на Заході – усі вороги, нацисти та фашисти. Вперше у Львів я потрапила 2008-го року як учасниця, а згодом і переможниця, конкурсу “Пісня серця”, який організував Український католицький університет на базі Духовної семінарії. Після того, як моя пісня під час гала-концерту в Оперному пролунала на весь зал, вирішила: житиму у Львові. І через 2 роки вступила з найвищим балом на композиторський факультет. І жодного разу не пошкодувала. Львів надихає на творчість, тому планую створювати якісну українську музику для підняття культурного рівня нашої держави.