Хлопчик з Львівщини спілкується зі світом за допомогою айтрекера

Соціальні мережі для багатьох підлітків — це спосіб розповісти про свої інтереси, життя і знайти однодумців. Але для деяких дітей це ще й можливість буквально говорити зі світом, коли інші способи комунікації майже недоступні.

Денис зі Львівщини веде блог і створює відео за допомогою айтрекера — спеціальної технології, яка дозволяє керувати комп’ютером очима. Саме так він пише тексти, монтує відео і навіть програмує.

Денис — учасник проєкту ХІТ — Хаб інклюзивного TikTok, де підлітки з інвалідністю навчаються створювати контент і розвивати свої блоги.

Проєкт реалізується в межах кампанії ЮНІСЕФ «Діти як діти» за підтримки Радниці-уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’ї Герасимчук у партнерстві з ГО «Відчуй», Ощадбанком і 1+1 media school.

Технологія, яка допомагає говорити зі світом

Денис має ДЦП, не ходить, не говорить і майже не користується руками. Водночас у нього збережені інтелект, хороша пам’ять, здатність швидко опановувати технології і велике бажання бути включеним у все, що відбувається довкола.

«Я вчуся у гімназії та третій рік у школі програмування. Я роблю сайти і анімації, люблю грати в онлайн-ігри, малювати. Я люблю гуляти з друзями, сім’єю, бабусями і монтувати відео», — розповідає про себе Денис.

Для спілкування і роботи Денис використовує айтрекер — пристрій, що дозволяє керувати комп’ютером поглядом. За його допомогою він вчиться, пише тексти, обирає музику для відео, монтує ролики і навіть програмує.

«Іноді я хочу щось швидко поправити пальцем, але не можу це зробити так, як Денис робить очима. Це виглядає як суперздібність», — розповідає мама хлопця Наталія.

Сьогодні Денис ходить до школи очно. Для родини це дуже важливо, бо йдеться не лише про уроки, а й про щоденне життя поруч з однолітками: перерви, дружбу, спільні активності, екскурсії.

Денис ділиться, що найбільше любить великі шкільні перерви, коли може бігати у своїх ходунках разом із друзями.

Навчання та розвиток

Айтрекер для Дениса — це інструмент, який відкрив для нього багато інших напрямів.

Він давно цікавиться програмуванням, створенням сайтів і вже кілька років займається в школі програмування. Причому не онлайн, а індивідуально вдома — так вдалося краще організувати простір і технічно адаптувати заняття під його потреби.

Хлопчик каже, що найбільше йому подобається робити сайти, які він радо демонструє під час інтерв’ю. Через айтрекер він працює з кодами, створює презентації, анімації, опановує нові програми. Мама зізнається, що іноді сама дивується, як швидко він це робить.

«Я не знаю, як він це запам’ятовує, але він справді дуже добре технічно орієнтується», — каже вона.

Денис багато речей вивчає сам — методом проб і помилок. Може зайти в налаштування, щось змінити, підлаштувати швидкість реагування пристрою під себе, знайти потрібну програму або розібратися, як зробити ту чи іншу функцію.

Усе це прямо впливає і на його навчання в школі. Наприклад, на уроках інформатики він може робити презентації, а на інших уроках — оформлювати завдання у власному форматі.

Один із прикладів — буктрейлер, який Денис зробив для української мови. Це було шкільне завдання, але замість звичного формату він перетворив його на повноцінне відео: зібрав матеріал, змонтував, показав процес і результат.

Участь у школі блогерства для підлітків

Про проєкт ХІТ — Хаб інклюзивного TikTok — мама Дениса дізналася через батьківську спільноту. Саме в той час хлопчик уже говорив, що хоче мати власний канал і розповідати людям про себе та своє життя.

Він постійно писав, що хоче вести свій канал і щоб його бачили люди. Але я не дуже розуміла, як правильно організувати це все і як йому допомогти», — згадує Наталія.

Тому участь у ХІТі стала для родини можливістю отримати підтримку і знання. Денис не лише дивився лекції та виконував завдання, а й дуже хотів працювати самостійно.

«На перших лекціях я ще намагалася бути поруч, думала, раптом знадобиться допомога. Але потім Денис просто просив мене вийти — він хотів робити все сам», — розповідає мама.

За її словами, це стало однією з найпомітніших змін — проєкт допоміг хлопцеві стати більш самостійним і впевненим у собі.

Паралельно Денис почав активніше розвивати свій блог. Разом із мамою вони знімають відео про технології, навчання і життя підлітка, який користується альтернативною комунікацією.

«Наші відео мають більш просвітницький характер. Ми показуємо, що коли є технологія, обмежень стає значно менше. І як вона може змінити життя дитини», — пояснює Наталія.

Частину роботи Денис робить сам, частину — разом із мамою. Вона допомагає перевірити граматику текстів або підтримує з організаційними моментами. Натомість технічні рішення — монтаж, ідеї відео, музика чи ефекти — часто залишаються за Денисом.

«Іноді я навіть питаю в нього, чи реально реалізувати якусь мою ідею. І він каже: “Так, я знаю, як це зробити”», — усміхається Наталія.

Поступово відео почали дивитися й однокласники Дениса. Вони запитують, як йому вдається монтувати ролики та керувати комп’ютером за допомогою погляду.

«Вони дивляться і питають: “Як ти це робиш?” І дуже захоплюються ним. Якщо раніше він переживав, що не може робити деякі речі так швидко, як інші діти, то зараз бачить, що має свої сильні сторони», — каже мама.

А на запитання, що він хотів би побажати своїм одноліткам, які також хочуть розвивати блог, сам Денис відповідає впевнено: «Ніколи не зупинятися».

Що далі?

Зараз Денис продовжує ходити до школи, займатися програмуванням і створювати відео. Любить гуляти з родиною, ходити в кіно, проводити час біля води, бути з друзями.

Але в цій історії є й ширший контекст. Для Дениса айтрекер — це його голос, спосіб навчатися, спілкуватися, бути самостійним і включеним у життя.

Саме тому родина думає не лише про сьогодні, а й про майбутнє. Чи зможе він далі вчитися? Чи буде в нього доступ до потрібних технологій? Чи стане школа повністю доступною на наступних етапах? Чи матимуть інші діти, які користуються такими пристроями, ті самі можливості?

Для мами Дениса відповідь очевидна: діти та підлітки з інвалідністю мають право не просто «бути присутніми», а вчитися, розвиватися і планувати своє майбутнє так само, як інші.

Коментарі

Позначки: Денис, ЮНІСЕФ, ЮНІСЕФ «Діти як діти»