Цього разу не довелося мені особисто взяти участь у вшануванні пам’яті українців (від 800 до понад 1200 жертв) на їхніх могилах у селі Сагринь на Холмщині, убієнних 75 років тому польською окупаційною воєнщиною.
8 липня ц.р. туди поїхало майже тисяча львів’ян. Кликали й мене, пам’ятаючи наші поїздки ще тоді, в ті далекі совітські часи, в місця історичної пам’яті.
Мені випало також чимало писати про ті події (згодом вийшла друком моя книжка “Воскресають лиш там, де є могили”, присвячена тим, хто посвятив своє життя боротьбі за волю України).
Цього разу поїхати не зміг. Вибачте. І мертві, і живі.
Одначе, безмежно радів від того, що пошанування пам’яті безневинних жертв українців на Холмщині, полеглих від зловорожої ненависті сусідів, відбулося на найвищому державному рівні. На могили у село Сагринь, а звідти на волинську землю – місце вже обопільної українсько-польської трагедії, приїхав Президент України, Глава Української Держави, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України – Петро Олексійович Порошенко.
Поклонився. Взяв участь у спільній велелюдній молитві.
Такого раніше ще не було. Оце і є рівень нашої історичної пам’яті, свідчення національної свідомости, приклад для наслідування, які виявляє перед нами і Світом Президент України.
Дякую Вам, Петре Олексійовичу.