Ігор Гулик
Між сказаним і зробленим пролягає безмежна прірва напівпонять, напівуявлень, двозначностей і симулякрів
Це – кінцева зупинка легковажних романтиків, які взялися єднати непоєднані речі, – цивілізації, раси, континенти
Мудрість, мабуть, таки полягає у вмінні озиратися на обставини, робити поправки на реалії
Що ідеологія чи цінності, порівняно з „кешем”, з можливістю причаститися з дармової годівниці?
Скільки нормальних, конструктивних, можливо, навіть рятівних для спільноти, громади, країни думок утонуло у тисячоголосому завиванні "Зрада!"
„Національна гра” бродіння мінним полем, повтикуваним застереженнями попередників, перетворилася на макабричний театр абсурду, на клоунаду політиканів, що корчать різні гримаси перед різними категоріями глядачів
Симуляція цілковито замінила собою репрезентацію. Симуляція "демократичності", реформ, симуляція прагнення порядку
На думку спадають дивовижні слова Лєца про те, що "не одна тріумфальна арка відтак перетворювалася у ярмо для народу"
Страх перед голодом діймає тих, хто навіть не чув про «жнива розпачу», хоча таких, мабуть, лише одиниці. Він укорінений на рівні генної пам’яті
Українська демократія досі, навіть після Майданних подій, перебуває у неприродній позі, стоячи на голові
"Спочатку слід збудувати Голландію, а вже потім вирішувати питання маріхуани"
Історія була для нас доброю вчителькою, однак саме її уроки зробили вітчизняну еліту не тільки обережною, а й страхопудливою, не тільки розважливою, але й кон’юнктурною, не тільки хитрою, але й підлою