Дай відчути дитині, що любиш її такою, якою вона є
Пригадую, були ми запрошені на храмове свято в Обаву. Між столами на подвір’ї бігали діти, галасували. Дорослі їх сварили, доки дідо Андрій не сказав:
“Дайте дітям спокій. Вони на сьому празнику найдорожчі гості”.
Господар скрушно мовив:
“Ох, стільки з ними мороки! Чи є якийсь секрет виховання дітей, вуйку Андрію?”
“Є. Люби їхню матір”, – відповів Ворон.
“І сього доста?” – здивувався чоловік.
“Ні, не доста. Люби і поважай себе”.
“І все?”.
“Ні, не все. Дай відчути дитині, що любиш її такою, якою вона є. І що будеш завжди любити її і захищати. Що б не сталося з нею чи з тобою…”.
“І після сього вона стане вихованою?”.
“Після сього їй легше буде виховувати тебе…”, – всміхнувся старий своєю загадковою усмішкою.
З циклу “Світло семи днів”