Зоя Казанжи розповіла правду про Порошенка

Новини 03 Червня, 2025 147

“Я себе відчула трохи роялем в кущах”

Про це вона написала у Фейсбуці, пише Четверта студія.

Публікуємо допис повністю:

“Я себе відчула трохи роялем в кущах

Я знала, що на Black Sea Security

Forum в Одесі має бути Петро Порошенко. І, розмовляючи з Софією Фединою, сказала: – Привіт Порошенку передавайте!

Ну і пішла пити каву у перерві. Поки йшла, з усіма зупинялася розмовляти. І коли ми знову зіткнулися з Софією, вона мене потягла кудись вбік – там якраз Порошенко давав інтерв’ю.

Я підозрювала, що організатори знали, що день відкриття форуму співпав з моїм днем народження. Але точно не думала, що у Петра Олексійовича заморочаться з букетом троянд.

Так, мені було приємно. Звісно. Тим більше, що я вже трохи більше року люблю, коли мені дарують квіти

Останній раз я бачилась з Порошенком у 2019 році, за 2 тижні до другого туру виборів. Коли було зрозуміло, що він не виграє ті вибори.

Мене зненацька запросили на зустріч в тодішню АП. Ні до цього, ні після, я не була на подібних зустрічах. То був перший раз. І там, разом з іншими, відбувалась досить гостра розмова.

А знайомі ми з Петром Олексійовичем 23 роки. Так сталося. Був період, коли спілкувалися у щоденному режимі пару місяців. 2004-й рік, ЦВК, він – представник кандидата у президенти України Віктора Ющенка.

Був період, коли я потрапила працювати в Одеську ОДА. 2014, травень. З подачі Ігоря Палиці. Не з подачі Порошенка. Порошенко якраз мене звільнив, до цього не призначивши на посаду, на яку мене було запрошено

Певне, він щось знав. Бо після року роботи в ОДА, я вийшла зі зруйнованою нервовою системою. З опонентами все було зрозуміло. А от з вчорашніми друзями та соратниками було складніше. Але то таке – справи і травми давно минулих днів.

Я мала мобільні телефони Порошенка. Не телефонувала ніколи.

Він телефонував. Коли похоронив батька. Дякував за висловлене співчуття. Здивував мене тоді. Бо в системі політично-корисних координат я точно була не в першій тисячі навіть.

Це було людське. Справжнє.

Двічі я зверталася з проханнями. Не особистими. Обидва рази вони стосувались одеських справ. Обіцяв. І виконував. Я це пам’ятатиму.

Я не в партії ЄС. Більше того, я не є в пулі пропартійних (певне, такий пул може існувати) блогерів чи блогерок. Жодного разу ніхто і нічого мене не просив писати в підтримку. Якщо не вірите, спробуйте мені щось замовити

Тому і тут, з точки зору політично – корисних речей, я точно не мала би входити в сферу політично-корисних персон. Але я знаю, що це людське. Справжнє.

Я сказала тоді, пару днів тому, тримаючи білі троянди в руках:

– Дякую! Але навіть і без квітів, ви зараз той політик, якого шаную, поважаю і люблю!

– А чому лише зараз? – хтось викрикнув здивовано.

– Тому що до тих, хто при владі, інший рівень ставлення. І з любов’ю там складно.

Прийде до влади знову, буде під перехресною увагою всіх.

А поки варто робити одну справу. Щоб країна була. Щоб наші люди припинили страждати. Щоб діти народжувалися. Щоб воїни обійняли рідних. Щоб не гинули наші хлопці і дівчата, чоловіки і жінки.

І щоб були білі, рожеві, червоні, жовті – різні! – троянди. Бо це красиво. Людяно. Справжньо”, – йдеться у дописі.