Музика прощає вам усі ваші гріхи, коли ви її слухаєте
“За вами ходить слава”, – казали Моцартові.
“Слава боржника, який не віддає боргів”.
“Чому?”
“Бо я віддаю дещо більше – талант”.
“Ви живете в злиднях?”
“Ні, але в мене немає грошей”.
“Зате яку музику ви пишете!”
“Я не пишу музику. Я переношу на папір те, що грає в мені”.
“Ви надто простий. Ба навіть простак”.
“Я їм те, що й усі прості люди. І випорожняюся тим, що й вони… То чому б мені бути інакшим”.
“Ви такий вульгарний”.
“Можливо, але моя музика ні”.
“За цю музику можна простити вам усе”.
“Та ні, це вона прощає вам усі ваші гріхи, коли ви її слухаєте”.
“Чому ви так кажете?”
“Тому, що в моїй музиці Бог”.
“Це богохульство”.
“Ніскільки. Ви чули про Гвідо д’Ареццо? Саме він розпізнав гомін Божого світу і позначив його звукобарвами. Do – Dominus – Господь. Re – rerum – матерія . Mi – mirakulum – диво. Fa – familiasplanetarium – сонячна система. Sol – solis – сонце. La – lactera via – Млечна путь. Si – siderae – небеса. Ці сутності звучать для нас і в нас…”.
Із циклу “Світло семи днів”