“…Коли будеш сумлінно поливати свій сад, радісно облаштовувати свій дім, віддано годувати й виховувати своїх дітей, можеш пізнати навіть дещо більше, ніж щастя…”
“Щастя – це посадити дерево, побудувати дім, народити сина… Як гадаєте, коли найкращий час для цього?”.
“Для чого?” – перепитав дідо Андрій.
“Для того, щоб саджати дерева, будувати дім, народжувати дитину?”.
“Скільки тобі років?”.
“Двадцять п’ять”.
“Двадцять п’ять років тому був найкращий для цього час”.
“Значить, я запізнився?”.
“Тоді був найкращий час для твого батька. А сьогодні найкращий – для тебе”.
“Виходить, я вже готовий для цього?”.
“Давно готовий”.
“І після цього я стану щасливим?”.
“Не конче. Посадити дерево, побудувати дім, народити сина – ще не означає бути щасливим. А от коли будеш сумлінно поливати свій сад, радісно облаштовувати свій дім, віддано годувати й виховувати своїх дітей, можеш пізнати навіть дещо більше, ніж щастя…”.
“Що саме?”.
“Благодать”.
Із циклу “Світло семи днів”