І чом відступство не страшне?
Іван Франко
Голова Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів Степан Трохимчук. Фото ЗІК
Яке страшне, ганебне, підле і підступне це суспільне і персональне явище, скільки горя і нещастя воно приносить окремим людям і багатьом народам і країнам. Скільки уваги багатьом вченим, мислителям і державним діячам воно завдало клопоту і зусиль для того, щоб людство позбувалося цього злочину. Але зрада і надалі залишається одним із засобів вирішення певних особистих, групових або державних проблем чи намірів. Розглянемо лише її суспільно-політичний вимір стосовно України і нашої історії. Зрада у сім’ї приводить до розлучення, появи сиріт при живих батьках, погіршення їх життєвих успіхів і позбавлення світлого майбутнього наступних 2-3 поколінь. Державна зрада викликає міжнародні конфлікти, війни, революції і повстання, які можуть завдати шкоду здоров’ю і життю тисячам і мільйонам людей.
У нашому суспільстві і у наших воріженьків склалося враження, що зрада є вагомою складовою менталітету українців, їх маркером. Напевно якась частка правди у цьому є, адже зрада входить до складу такої риси, як наша хитрість, яка потрібна лише для перемоги над ворогом, але не у стосунках державних діячів з власним народом. Які ж наслідки мала державна зрада для українства у нашій історії?
Сильний, відважний і мудрий Богдан Хмельницький став творцем першої у новій історії держави української нації, творцем могутньої армії, видатним військовим стратегом і неперевершеним дипломатом. Але в розквіті сил раптом захворів і помирає. Історики наводять ряд свідчень, що його отруїв зрадник, агент московського царя полковник С. Мужиловський. Якби не та трагічна смерть Богдана, то вся наступна історія України була зовсім іншою.
Коли інший видатний гетьман Іван Мазепа зазнав поразки у війні з Петром Першим, то цей кат почав руйнувати українські міста і села, які вважав ворожими до себе. Гірка доля спіткала гетьманську столицю Батурин, обложений військами такого ж ката О. Меньшикова. Допомогла взяти штурмом місто-фортецю зрада полковника І. Носа, який видав ворогові таємний хід. Ці людоїди вбили або спалили живцем до 15 000 захисників і мешканців міста, катуючи безпощадно і малих і старих. Зразком зради національних інтересів був і Феофан Прокопович, видатний філософ і державний діяч, який заради влади і вигоди помагав Петру Першому творити ворожу українцям імперію, зрадив гетьмана П. Полуботка і прирік його на тортури і смерть у царському казематі.
Новітня історія нашої держави теж позначена зрадами і продажем державних інтересів. Пригадаймо собі, яким чином ставали Головами ВРУ О. Мороз і В. Литвин. Але найбільші зради чиняться недосвідченими керівниками держави з клану шоуменів, які свідомо чи несвідомо виконують все нові і нові, не передбачені Мінськими угодами, забаганки Путіна, перетинаючи червоні лінії. Навіть затурканому совкові стає зрозуміло, що Путін лише хоче відновити Московську імперію в межах колишнього СРСР, а тому ні Криму, ні окупованої частини Донбасу він і не збирається віддавати. Він буде затягувати перемовини, вести окопну віну, все робити, щоб виснажити наш народ, його одурманити і повернути Україну в московське колоніальне стійло, бо без неї імперія не відбудеться. Або просто буде намагатися нас знищити як націю.
Л. Кучма і А. Єрмак підписали у Мінську підсунутий Путіним новий документ, який визнає ОРДЛО суб’єктами перемовин, тобто що жодної московської агресії немає, що це внутрішній український конфлікт, Москва тут ні при чім, а виступає лише як миротворець. З цього випливає, що ми не зможемо через міжнародні суди вимагати відшкодування втрат, які понесла Україна від путінської агресії, які вимірюються сотнями мільярдів доларів США.
Через зради, брак єдності та державного мислення і патріотизму значної частини населення, через інформаційну агресію та підривну діяльність п’ятої колони Москви держава Україна опинилася на краю прірви. Без єднання всіх національних сил, без усвідомлення смертельних загроз ми можемо втратити Україну, втратити самих себе. А тому борімося, єднаймося і лише тоді поборемо! Слава Україні!!!
Професор Степан Трохимчук, голова Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів