"Ось така пісня є. Я її дуже люблю. Послухайте" - Четверта студія

“Ось така пісня є. Я її дуже люблю. Послухайте”

Розмови 05 грудня, 2017 892

Музика постійно мене притягує. Можу грати в будь-якому настрої. А на сцену виходжу – тому, що отримую там підзарядку. Сподіваюся, сам стаю «акумулятором» для глядачів.

Розмова із співзасновником етно-гурту “Torban” Артуром Темченком

Гурт “Torban”. Їхня музика захоплює від першої ноти і несе, мов нестримна ріка, музичними традиціями нашого народу. Ритм, мов течія підхоплює, а мотиви, які музиканти вплітають у свої композиції, малюють довкола щось магічне, трохи містичне, те, що притаманне лише українській нації.
Про етніку в сучасній інтерпретації, музичні смаки та вподобання говоримо із співзасновником етно-гурту “Torban” Артуром Темченком.

Про них не пише Вікіпедія, та коли почуєш їх бодай раз, переслуховуватимеш знову і знову.

Що тебе спонукало взятися за етно музику, фольклор, чому саме цей стиль, що так захопило?

– Та ще з дитинства чув багато різних народних пісень. А коли став старшим – почав трохи цікавитися історією. Думав навіть вступати на археологію. А з 15-ти років грав трохи на барабанах у різних підліткових групах… Згодом, коли виповнилося 18 років, мене запросили грати в етно-рок колектив. Зрозуміло, що я погодився.

Довелося вчитися грати на усіляких перкусіях. Я почав їздити на фольклорні фестивалі. Слухав багато музики різних народів світу. Вже після переїзду до Львова, потрапив до колективу, який виконує середньовічну та ірландську народну музику.

Знаю, що створити власний колектив було твоєю мрією впродовж багатьох років. Коли наважився взятися за справу і що стало поштовхом?

– Давно хотів грати українську народну музику. Кілька років виношував ідею створення колективу. Але завжди бракувало часу, ідей, однодумців. І ось якось познайомився з Юрком Дворником. Він запропонував разом поімпровізувати на довколаетнічні теми.
Ми щось пробували, придумували, допоки я не запропонував зробити кілька козацьких пісень. Ми спробували, – і нам пішло! Тоді ж і почали шукати інших музикантів.

Майже всі пісні вибирає Марічка. Вона ж – основний голос колективу. Приходить на репетицію і каже: “Ось така пісня є. Я її дуже люблю. Послухайте”

Найважливіше в колективі, попри те, що мають бути професійні музиканти, треба, аби всі “горіли” спільною ідеєю, були однодумцями. Чи так склалося у вашій формації ?

– Всіх людей з “Torban-у” я дуже люблю і поважаю. Сподіваюся, вони мене також. Так, ми горимо спільними ідеями. Хоч і є дуже різними за характерами. Хтось мовчазний і спокійний, а хтось енергійний і експресивний. Але так цікавіше!

У нас в колективі є двоє дівчат з прекрасними вокальними даними. Це Марічка Чічкова і Данута Згарда. Вони завжди мають купу ідей для пісень і іміджу колективу. Є ще хлопці: Юрко Дворник і Макс Дмитришин. Дуетом з Юрком ми і починали “Torban”. Усі вони – хороші музиканти і добре відчувають, як саме треба робити пісні.

–  Хто займався аранжуванням музичного матеріалу, як його нагромаджували, який творчий доробок наразі?

– Майже всі пісні вибирає Марічка. Вона ж основний голос колективу. Приходить на репетицію і каже: “Ось така пісня є. Я її дуже люблю. Послухайте”. Співає нам. І тоді вже всі разом думаємо над аранжуванням. Буває так, що можемо придумати концепцію, а через деякий час кардинально все переробити.

Більшість репертуару складають весільні та календарно-обрядові пісні. Маємо окремо “зимову” програму, яка складається з колядок. В інші пори року ми їх майже не виконуємо. Є ще кілька балканських пісень, які ми іноді виконуємо. Дещо з нашого репертуару ми вже записали і видали такий собі міні-альбом. На черзі другий диск. Плануємо видати до свят.

-Події, успіхи, перемоги гурту “Torban”. Що найбільше посприяло team-building-у?

– Ну,найкрутішою подією, як на мене, був наш невеликий європейський тур. За два тижні ми наїздили кілька тисяч кілометрів і  зіграли концерти у Варшаві (Польща), Вільнюсі, Каунасі, Клайпеді, Нярінзі (Литва), Ризі (Латвія). Це було фантастично, яскраво і незабутньо! Різні концертні майданчики, десятки вуличних сейшнів, купа цікавих знайомств і море приємних вражень. У таких поїздках колектив перевіряється на міцність. І ми витримали цю перевірку.

– До речі, хочу вас привітати зі ще одним успіхом. “Torban” – єдиний колектив, який представлятиме Україну цього року на конкурсі-фестивалі “Mikołajki folkowe” …

– Так. Ми пройшли відбір у фінал конкурсу. Це – поважний фольклорний фестиваль у Любліні (Польща). Цього року це вже 27-й фестиваль. Чули купу кльових відгуків про нього. Зіграємо там 8 грудня. Сподіваємося на теплий прийом.

– Цікавим для мене є те, що, попри назву “Torban”, що символізує “панську бандуру”, струнно-щипкового інструменту у вашому колективі його немає…

– Коли обирали назву – хотіли, щоб вона мала фольклорний зміст, щоб це характеризувало нас як український гурт. Вибрали”Torban”– як поєднання європейського і українського народного інструментів. Інструмент з розкішним звучанням. Техніка виконання на торбані дуже складна і слабо збережена. Окрім того, цей інструмент маловідомий широкому загалу. Тож виконуємо ще і просвітницьку діяльність – пояснюємо людям, що ж таке торбан.

Більшість репертуару складають весільні та календарно-обрядові пісні

– Кожен колектив має амбітні плани. Які вони у вас, і у тебе зокрема? Адже знаю, що попри фолк-гурт “Toban”, ти є учасником ще низки проектів?

– Так. Я граю ще у ансамблі старовинної європейської музики “Kings&Beggars”, а також в колективах, які виконують ірландську музику –”IrishBeggars”та”Irelish”.

А власне з”Torban-ом”ми хочемо опанувати більше інструментів, мати власну репетиційну базу і нарешті знайти свого звукорежисера, який би нас визвучував на концертах. Це такий собі план-мінімум на найближчий час.

– Що для тебе значить кожен вихід на сцену? Чому музика –це продовження тебе? Що несеш до аудиторії ?

-Музика постійно мене вабить. Можу грати в будь-якому настрої. А на сцену виходжу – тому, що отримую там підзарядку. Сподіваюся, сам стаю “акумулятором” для глядачів.

Довідка

Torban – нова формація людей, котрі люблять фолк-музику. У своїй творчості намагаються надати народній пісні сучасніше звучання.
Гурт названий на честь “панської бандури” – Торбан. Це неймовірної краси струнно-щипковий інструмент, родич лютні.

Кожен учасник володіє щонайменше двома інструментами, які створюють багате звучання: колісна ліра, гітара, концертина, сопілка, дримба, гуцульский бубен, дарбука, бойран, пандерета і, звичайно, голоси.

Артур Темченко – гуцульський бубон, дримба, спів

Юрко Дворник – колісна ліра, сопілка, дримба, спів

Марічка Чічкова – спів, концертина

Данута Згарда – спів, перкусія

Макс Дмитришин – гітара, спів

Коментарі

Позначки: , , , , ,