Про країну і державу - Четверта студія

Про країну і державу

29 листопада, 2017 445

Що ідеологія чи цінності, порівняно з „кешем”, з можливістю причаститися з дармової годівниці?

Хвилеві інтереси передбачають хвилеву політику. Остання аж ніяк не може бути характеристикою державців, виходячи з відомої формули про те, що вони, перш за все, думають про країну. В Україні цей постулат не годиться взагалі, оскільки категорії „країна” і „держава” у нас – зовсім різні, іноді навіть діаметрально протилежні. Бо країна, – себто ми з вами, – живе собі у своєму вимірі, ставить перед собою певні завдання, плекає певні ідеали і сподівається на здійснення певних мрій. Держава ж, точніше, її уособлення в конкретних інституціях – парламент, уряд, Президент, митниця, податкова, МВС etc., – то інший, паралельний світ, який не бажає знатися з країною, у сенсі зважати на наші з вами проблеми. Їхній світ витворений з міфів, з політтехнологічних схем, зі стратегій пожирання опонента. Він позбавлений реальної перспективи, оскільки перебивається з дня на день, міркуючи, що саме так і треба.

Чиновницька рать у стані постійної бойової готовності, який вже передбачає нетерплячку очікування: підступів протилежного табору, можливих реакцій на власні провокації, а головне – виборів будь-якого гатунку. Вибори для цієї когорти є свого роду ставками у букмекерських конторах, для міністра чи навіть начальника ЖЕКу головне тут, – не помилитися з вибором, вчасно засвідчити лояльність  до перспективного кандидата чи політичної сили, а вже потім, коли ті здобудуть бажане, – відірватися, послуговуючись патронатом „начальника”. Тут чимало невдах, що ж, не всім дано передбачити „світле майбутнє”, особливо в умовах вітчизняних політичних розкладів. Такі „необачні” змушені перебиватися на маргінесі, аж поки доля не підкине їм ще один шанс…

Кон’юнктура та угодовство – риси, на жаль, не тільки численного чиновництва. Вони притаманні й політикам, які про людське око люблять хизуватися непохитністю принципів і міцністю ідеологій. Однак, – що ідеологія чи цінності, порівняно з „кешем”, з можливістю причаститися з дармової годівниці? Фата моргана, привид, – не більше. Їх же не візьмеш у долоні, тим паче не покладеш у кишеню чи на банківське конто…

Проблема полягає у тому, що справді ніхто й ніколи з тих, кому власне й доручено тільки над тим міркувати, не знав конкретно, до чого він прагне. Одиниці у цій країні і державі усвідомлюють у принципі власні надзавдання. А переважна більшість живе „станом на сьогодні”. Нині провалили неугодний для групи товаришів закон, – ну й добре. Нині підсунули свиню „воріженькам” зі сусіднього відомства, – чудово. Нині вони „опустили” нас, –нічого, буде новий день, буде й харч. Все одно задарма, все одно не з власного гаманця. Станом на сьогодні все ок.

Коментарі