“Раптово мені стало погано. Здавалося, серце ось-ось вирветься з грудей, лице покрилося липким потом. Руки і ноги затерпли, все довкола стало таким дивним і нереальним, що здалося, ніби божеволію. Хвилин через десять трохи полегшало…” – так описала мені приятелька неприємний напівпритомний стан, що його лікар, до котрого звернулася, назвав типовим проявом панічної атаки.
– Згідно з обліком захворювань, панічний розлад – захворювання, – розповідає психотерапевт Олександр Фільц. – Ознак його є три: фізичні, психологічні (поведінкові) й соціальні. Мокріння, тремор рук, серцебиття, задишка, потемніння в очах – основні фізичні ознаки. Поведінкові залежать від важкості перебігу панічної атаки – від метушні до ступорозних станів, коли людина не рухається.
Щодо соціальних ознак… Деякі люди стараються оминати ситуації, які можуть призвести до панічних розладів. Дехто, навпаки, закохується у ці стани, відповідно – провокує їх, шукаючи травматичні ситуації…
Також треба зазначити, що панічні розлади можуть відбуватися із втратою на піку атаки пам’яті, з частковою амнезією або без. Дехто, хотячи забути неприємний стан, каже, що нічого не пам’ятає, тобто хитрує, отож часом важко діагностувати, чи це є справжня амнезія. А ще під час складного панічного розладу може трапитися акт мимовільного сечопускання чи дефекації.
– Панічні розлади – набуте захворювання чи з ним народжуються?
– Важко сказати. Вважаю, що у більшості випадків можна говорити про генетичну схильність – як і в більшості інших захворювань. Також у разі панічних атак не варто нехтувати сімейною, соціальною складовою та складовою зовнішнього агента.
– Кому складніше від панічного розладу – самому хворому чи його оточенню?
– Всім. Хвороба – це завжди страждання для всіх.
– Як лікувати хворого з панічними розладами?
– Все залежить від важкості перебігу. Якщо панічний розлад стався після сильної психотравмуючої ситуації, потрібна потужна психотерапія з невеличкою підтримкою седативними (заспокійливими) препаратами, і, я впевнений, стан хворого внормується. Якщо психотравмуюча ситуація запустила процес, а ми маємо в анамнезі серйозні генетичні і соціальні чинники, тоді має бути інший підхід до лікування.
А ще психотерапевт говорить, що найчастіше панічний страх атакує людей, занурених у себе і з багатою фантазією. Часто – з високим інтелектом. До речі, людина доволі часто не усвідомлює, що є поштовхом до розвитку психічної атаки. А їх – незліченна кількість. Наприклад, смерть близького родича або розлука з ним; важкі захворювання або нещасні випадки з близькими; перенапруження і стреси, пов’язані з роботою, втрата роботи; недосипання, відтак – хронічна втома, тощо. Панічні атаки часто розвиваються у людей, схильних до депресій. Одначе не все зводиться до зовнішніх і не залежних від нас обставин: панічну атаку може навіть спровокувати надмірне (понад вісім горняток на день) вживання кави або чаю.
До самодіагностики, а тим паче – самолікування у разі панічних розладів професор Фільц не радить вдаватися: психіка – делікатна матерія, і лікування “на хлопський розум” може погіршити ситуацію.
Фото з відкритих джерел