У базі лікарні швидкої допомоги зареєстровані майже 350 пацієнтів, яким потрібна трансплантація органів. Однак донорів немає. Родичі померлих не хочуть підписувати згоду на пересадку. У лікарні ж кажуть, якщо посмертна трансплантація в Україні стане нормою, тоді за рік лише у львівському центрі трансплантації зможуть рятувати до півтисячі людей.
Про це пише Четверта студія з посиланням на Суспільне.
Лист очікування у лікарні — це папки із інформацією про пацієнтів, які звернулися на трансплантацію. Пацієнти розділені по групах крові, каже керівник Центру трансплантації лікарні швидкої допомоги Максим Овечко. У цьому листі очікують на трансплантацію сердець, печінки та нирок.
“Якщо ми говоримо в межах України, то зараз катастрофічна ситуація в плані донорів. Щодня помирає до дев’яти людей, які так і не дочекалися органу для трансплантації. Це люди, які звертаються до нас на фінальній стадії захворювання. Тобто ніякого лікування, крім заміни органу немає”, — каже Максим Овечко.
У відділення діалізу у Львівській лікарні швидкої допомоги щодня приходять пацієнти, які не можуть жити без діалізу. Їм потрібна трансплантація нирки, однак немає донорів. А у Рівному не дочекалася трансплантації печінки 27-річна жінка.
Минулого тижня у Лікарні швидкої допомоги пересадили нирку 46-річному чоловіку. Нині Андрій Івасечко ще у лікарні, але почувається добре. Його життя врятував 61-річний чоловік, який помер від інсульту.
“Дуже дякую, вони дали нам шанс. І я би хотів сказати людям, щоб не відмовлялися. Не боялися, це не корупція, лікарі дійсно рятують людей. Якби настав мій час, я б віддав сам, лиш би інші люди жили”, — каже Андрій Івасечко.
Аби від однією людини іншій пересадили органи – медики мають констатувати в донора смерть мозку. Цей процес триває щонайменше 6 годин. Тоді згоду на пересадку треба отримати від родичів померлого.
“Причина номер один (відмов, — ред.) це родинне, “що будуть говорити люди”. Є відчуття, що він такий народився і такий має померти. Церква і релігія підтримує нас. Досить часто священики беруть участь у розмові і їм вдається переконати людей”, — каже завідувачка відділення реанімації Лікарні швидкої допомоги Наталія Матолінець.
Керівник Центру трансплантації Максим Овечко каже, що у половині випадків отримують відмову:
“В Україні є презумпція незгоди на відміну від сусідньої Білорусі. Там є презумпція згоди. Ми отримуємо, мабуть, 50% відмов. І від цього дійсно помирають люди”.
Мама Любомира Миколишина померла 8 місяців тому. У неї стався крововилив у мозок. Хлопець підписав згоду на пересадку серця, двох нирок та печінки. І врятував життя чотирьом людям:
“Втрачаючи близьку людину, можна дати шанс на життя комусь іншому. У випадку з моєю мамою, вона помираючи врятувала 4 життя. Закликаю інших давати згоду на донорство, бо дивлячись в очі тим людей, ви запевнитеся у правильності цього рішення”.
У Лікарні швидкої допомоги кажуть, якщо посмертна трансплантація в Україні стане нормою, то за рік лише у львівському Центрі трансплантації зможуть рятувати до півтисячі людей.
