Ілюстративне фото. Джерело: ye.ua
Цього тижня ситуація з проведенням призову до лав української армії отримала новий розвиток. 22 листопада на офіційній сторінці Львівського обласного військового комісаріату з’явились списки мешканців Львівської області, які б мали стати на військовий облік. Однак вже 23 листопада вранці зникли із сайту. Утім військові кажуть, що сталось це через великий наплив відвідувачів сторінки, тож найближчим часом списки знову з’являться в інтернеті.
Тим часом у самому ФБ розпочалась інтенсивна дискусія стосовно законності такого способу пожвавити осінній призов до армії. Низка правозахисників одразу заявили про те, що публікація таких списків є розголошенням особистих даних. Звісно, військовим пригадали і нещодавню облаву у проїзді Крива Липа, де в одному з нічних клубів намагались вручити повістки до війська.
Я не знаю, де інші видання та журналісти беруть для коментарів експертів-правозахисників, які в один голос, говорять про порушення прав людини, коли військові комісари у такий спосіб виконують поставлений перед ними план набору до війська? Юрист Тарас Бойкович, з яким поспілкувався я особисто на цю тему, був не такий категоричний, і порушення прав людини в публікації списків призовників не побачив.
За його словами, такі списки не належать до конфідеційної інформації, а сама по собі публікація, – тим паче в інтернеті, – імені, прізвища та по-батькові людини не є розголошенням особистих даних.
У свою чергу, військові кажуть, що списки були опубліковані для уточнення – кожен призовник мав би сам прийти до військкомату та уточнити своє ставлення до військової служби. Якщо має документи, які підтверджують, що він може бути звільнений від військової служби, або має право на відстрочку, то ці документи треба надати військкомату.
А тепер подивимось на основні цифри, які дозволять нам зрозуміти картину. Восени на військову службу із Львівщини вирушить понад 600 юнаків. Тривалість військової служби – півтора року. Однак для тих, хто встиг здобути вищу освіту, – вона скорочується до року. Окрім того, за призовниками зберігається низка пільг.
Натомість на призовні пункти цієї осені не з’явилися дві сотні юнаків, яким вручили повістки. Але, – і це найважливіше, – майже 15 тисячам так і не вдалось вручити повістки в принципі.
А тепер скажіть: ви справді вірите у те, що 15 тисяч юнаків ніколи не бувають дома, а їхні батьки (дружини, сестри, брати, інші родичі) не знають, де вони? При тому на практиці лише кожен 20-й з них урешті-решт потрапить до війська. Інші ж, може, десь, колись, за якихось обставин,.. Які, радше, ще можуть і не скластись.
При цьому їхні батьки, і я у цьому впевнений, бо знаю таких, є великими патріотами України. Або ж, принаймні розказують про це. До того ж маємо десятки патріотичних організацій які, теоретично займаються військовим та фізичним вишколом молоді. Або ж, знову таки, – розказують про це…
Парадокс: українці, з одного боку, довіряють армії, з іншого – шукають способи уникнути навіть не служби, а гіпотетичної можливості бути призваними до війська. І саме це є реальним викликом, на який спільнота мусить дати собі відповідь.