В “Іconartі” “Трансформація” Наталки Шимін
Львівській художниці Наталці Шимін, чий проект “Трансформація” відкрився в галереї “Iconart”, вдалося те, що, зазвичай, не так вже часто вдається митцям – здивувати людей, які знають її ще від дитинства.
Зокрема, як зауважила у своєму вітальному слові завідувач кафедри художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв Таміла Печенюк, оцей подив супроводжує практично всі виставки Наталки Шимін. Бо вона вміє знаходити ходи, що часто-густо не були використані до неї. Цього разу художниця поєднала традиційні українські орнаменти килимів із сучасною упакувальною плівкою і в цілком нетрадиційний спосіб вказала на потребу збереження того, що невблаганно зникає.
Попри те, що на виставці представлено тільки три таких ось килими з упакувальної плівки, Наталка Шимін потратила на їхнє втіленні півтора року. Нічого дивно. Адже за задумом у кожен пухирець такої бульбашкової плівки (яку майже всі лускаємо, коли вона під руками, для заспокоєння власної нервової системи) художниця набивала різнокольоровий текстиль. Як каже сама, за цей час три звичайних килими могла б виткати. Утім часозатратність її не злякала. Бо як пообіцяла, проект буде продовжений.
Тим більше, що це й справді цікаво. Отой своєрідний код, який виникає при поєднанні традиційної орнаментики та сучасних технологій, ота нагальна потреба самоідентифікації у сучасному світі. Бо що це – як не вона проступає із тих кольорових комірок, схожих чи то на бджолині соти чи то на фантастичні склади щоденних новин або нашої пам’яті?
“Роботи фіксують, ні, радше, нагадують про те, чого вже нема, — зазначає Наталка Шимін в анотації до виставки, — про, нібито, усталений та споконвічний світ, який легко зруйнувати. Інтерпретація традиційного орнаменту у сучасному матеріалі відсилає нас до коріння, до закодованих у генах традицій. Традицій продовжених та трансформованих сьогодні. Інтерпретація відсилає нас до художнього текстилю – мирного, затишного – такого, що має потенціал розвиватися та злитися з Сontemporary Art. Так, з одного боку, традиційне мистецтво з усією глибиною та символізмом, з іншого – суспільно ангажоване мистецтво з блискавичною реакцією на запити сьогодення. Але не те, що їх відрізняє, а те, що їх поєднує – ідея проекту”.
Фото Ярини Коваль