На Львівщині вирощують багатотисячні “стада” екзотичних тварин (ФОТО)

Ця ферма розмістилася серед двоповерхових особняків в елітному кварталі селища Солонка неподалік Львова. Та незважаючи на багатотисячне поголів`я, нарікань від сусідів не надходить. Ніхто не скаржиться ні на шум, ні на неприємний запах – бо їх немає! Тому що на цій фермі вирощують їстівних равликів, які в останні роки набирають популярності в українських гурманів.

Господарі — Ірина та Іван Юськевичі охоче показують своє господарство. Адже проводити екскурсії для них така ж звична справа, як і доглядати за своїми плеканцями. Щоб потрапити на ферму в літньо-осінній сезон, потрібно записуватись за місяць. Приїжджають сюди і люди, які хочуть самі започаткувати равликовий бізнес. Їм тут особливо раді.

Чому подружжя не боїться конкуренції? Чим можуть здивувати страви із равликів? Чи можна використовувати наших садовими равликів хоча б у косметичних цілях?

На ці та багато інших запитань – у публікації «Укрінформу» про  ферму “Західний равлик”.

“ЛЕТЮЧИЙ РАВЛИК” ПОДАРУВАВ ІДЕЮ ДЛЯ НОВОГО БІЗНЕСУ

“Ідея розведення равликів виникла у нас в досить незвичний спосіб. Ми багато подорожуємо, і одного разу в Греції зайшли у ресторан французької кухні. Наважились скуштувати страву із равликів, чоловік почав невміло видобувати їх із мушлі – і один “вилетів” просто на мою вечірню сукню. І тут ми подумали: а чому б нам не навчитись їсти такий делікатес на власній фермі?” – розповідає Ірина.

Так подружжя взялося за нетрадиційне для України “тваринництво”. Тепер Ірина сама готує, і її коронні фаршировані равлики під різними соусами купують найдорожчі ресторани Львова та інших міст.

Ми теж продегустували молюсків, і від себе скажу: м`ясо равликів дещо жорстке, його важко розжувати. Але із соусом — смачно. До того ж господарі стверджують, що це м’ясо надзвичайно корисне. При повній відсутності холестерину воно багате мікроелементами: міддю, кальцієм, залізом, магнієм, цинком, йодом. Це багатюще джерело амінокислот і вітамінів (зокрема групи В), а також потужний афродизіак.

Кілограм фаршированих равликів, які Юськевичі поставляють ресторанам, коштує 950-1000 гривень. Живі молюски дешевші, але процес приготування їх складний. Він потребує близько 5 годин і включає варіння, чистку м`яса, термічну обробку мушлі, її внутрішнє шліфування тощо. Соуси, під якими подають молюсків, — винахід самої Ірини. Їх рецепти, звичайно ж, тримають у секреті.

Ще одна фішка “Західного равлика” – канапки з равликовою ікрою. Вартість такої канапки — 70 гривень. А кілограм равликової ікри, яка нагадує перли, коштує 28 тис. грн.

ЕЛІТНЕ “СТАДО” ЗА ЗАГОРОЖЕЮ

Для облаштування ділянки подружжя об`єднало власний наділ із землею близьких родичів, які мешкають поруч. Так вийшло 1,5 гектара угідь. Тут облаштували літній випас — ділянку, засіяну особливим сортом ріпака, яким полюбляють ласувати равлики. Збудували інкубатор, теплицю, холодильну камеру та інші виробничі приміщення.

Випас обгороджений густою сіткою із захисною смугою – інакше “стадо” розповзлося б по околиці. А воно у Юськевичів елітне. Молюски Maxima і Muller із родини Helicidae прибули на Львівщину з Північної Африки.

Їх не тільки їдять, а й використовують у косметичних цілях. Ірина розповіла, що сама застосовує равликові “масажі” та омолоджуючі процедури: равлики повзають по обличчю, виділяючи слиз, котрий сприяє регенерації клітин та повертає обличчю юність. Каже, у неї є постійні клієнтки, які купують равликів для косметичних процедур.

Використовувати в кулінарії та догляді за шкірою наших виноградних равликів не радить: ростуть вони втричі повільніше, менші за розмірами, а крім того, не сертифіковані. Тобто не виключено, що можуть заражати інфекціями та гельмінтами.

Так само небезпечно робити равликову процедуру у косметичному салоні. Адже молюсків там використовують багаторазово,  перекладаючи з обличчя на обличчя. Краще, каже Ірина, купити кілька равликів і утримувати як домашніх улюбленців.

На фермі “Західний равлик” вся продукція сертифікована.

– Коли я понад два роки тому прийшла у місцеве відділення Держпродспоживслужби, на мене дивилися як на неадекватну: прийшла блондинка, яка хоче розводити слимаків… Тепер це вже не сприймають із іронічною посмішкою. А в службі з`явилися фахівці, які можуть визначити якість та безпечність цих істот та продуктів із них, – розповіла Ірина. – Найбільші труднощі були із сертифікацією м`яса, бо його треба було підвести під ГОСТи і стандарти, яких у країні ще просто не існувало. Технічні умови було дуже складно виробити. Але нам вдалося, і ми вже рік працюємо із сертифікованим продуктом.

Із корупцією, зазначає, зіткнутися не довелося.

– Як не дивно, із цим проблем не виникло, хоча ми й очікували зволікань. Із жовтня минулого року запрацювала міжнародна програма “Трейсіс”, яка забезпечує відстеження руху товару з моменту його виїзду із ферми, логістику до кордону і зелений коридор на митниці. Все це контролюється супутником і будь-яка затримка фіксується. Якщо ця система діятиме, впевнена, ніякої корупції не буде,- каже Ірина.

На руку українським експортерам те, що в Європі заборонили збирати природних равликів. Для нас це відкрило нішу постачання  молюсків у Францію, Італію, Іспанію та інші країни, де вони особливо цінуються за екологічність та якості, яких набувають у нашому кліматі.

Досі Юськевичі працювали на внутрішній ринок, бо об`єми, які виробляють, недостатні для експортних партій. Проте минулого року їхні тихоходи “переповзли” державний кордон на Захід.

ЧОМУ ЮСЬКЕВИЧІ НЕ БОЯТЬСЯ КОНКУРЕНТІВ

Одна ферма не може забезпечити вигідної партії поставок за кордон. Чим вона більша, тим вигідніша ціна. Тому Юськевичі не тільки не бояться конкурентів, але й роблять усе, щоб равликових ферм ставало більше. Для цього проводять навчання для всіх охочих освоїти цю справу, а також забезпечують їх маточним поголів`ям.

– Равликова ніша у Європі стала відкритою. Але щоб зайняти її, необхідні великі об`єми поставок. Тому ми кооперуємося з уже присутніми на українському ринку виробниками і закликаємо й інших займатися цією справою,- говорить Ірина.

За її словами, серед послідовників – і молоді люди, і пенсіонери, які займаються вирощуванням равликів на своїх присадибних ділянках. Серед учнів – жителі усієї України: із Запоріжжя, Одеси, Миколаєва, Чернівців, Києва, Черкас.

Поки що в Україні виробляється не більше 200 тонн равликів. В Європі ж переробні заводи готові брати 600-тонні партії цього продукту. За дрібні поставки й плата менша. Тому кооперація необхідна. Вона дозволить уникнути посередників із Польщі та Прибалтики, де українські равлики проходять доробку та продаються до Іспанії, Італії та Франції.

Водночас продавати цей делікатес вдома вигідніше: в Україні він коштує майже вдвічі дорожче. Проте культура споживання у нас ще не сформована. Україна з`їдає від сили 12 тонн равликів на рік. Тому хочеш – не хочеш потрібно шукати партнерів за кордоном. Щоправда, як розповідають фермери, туди вони будуть поставляти те, що залишиться після виконання внутрішніх замовлень та  відбору маточного поголів`я.

ВЕСНА — ПОРА КОХАННЯ

Кінець лютого — початок березня на равликовій фермі період репродукції. Равлики прокидаються від зимового сну — анабіозу, паруються, відкладають ікру. Для цього їм готують горшечки із грунтовою сумішшю, близькою до природного середовища. В одному із таких горшечків вміщається до 10 коконів. А в кожному із них – до 150 ікринок. Увесь процес їх інкубації фермери регулюють в залежності від температури зовнішнього повітря, встановлюючи внутрішню температуру в теплиці. Якщо надворі тепло, “дозволяють” малечі народжуватись  швидше. Якщо холодно – через 20 днів. Адже потрібно, щоб підоспіли зелені сходи, де молюски будуть розвиватися на перших порах.

Незабаром, вже у квітні, до “Західного равлика” знову потягнуться екскурсанти. Особливо Ірина та Іван люблять дітей, яких тут цікавить абсолютно все. Дітлахів частують, розповідають про ферму, а для розваги влаштовують равликові перегони.

А ще новий сезон принесе низку фестивалів, нові дегустації, свята і… нелегкі трудові будні. У цей період фермери забувають про вихідні. Проте не шкодують про це: улюблена справа того вартує. У планах — розширення равликової ферми та освоєння нового сегменту — розведення жаб, а можливо, і плазунів.

Коментарі