“Усе почалося із домашньої музичної міні-студії звукозапису …”

– Максе, розкажи, з чого розпочалося твоє знайомство із світом музичного продюсування та “home recording”? Як відкривав для себе цю сферу?!

– По-справжньому я відкрив це, потрапивши у домівку свого приятеля Андрія Шавалюка. Я тоді вчився у Польщі, і ми зібрали гурт, який називався “InGrey”, в якому він був продюсером.

Там я на власні очі побачив як він створював з гітари та вокалу, які я приносив, повноцінне аранжування, і перетворював це все на готовий продукт. Але тоді у мене не було ні грошей, ні знань, щоб почати це самотужки, проте я точно знав: мені треба цього вчитися… Якось так усе почалось.

Минуло трохи часу, я у нього ж купив обладнання. Для початку мені цього було достатньо і я вирішив, що треба вчитись. Але прогрес на перших етапах йшов дуже повільно. Треба дуже багато знати та комфортно себе почувати в робочому середовищі програми. Для того, аби справді щось робити, а не просто фруструватися та псувати собі настрій, мовляв, ідеї є і інструмент є, але знань нема тому і… “печалька”.

– Зараз є надзвичайно багато програм для створення музичного контенту. На яких вчився ти, на яких найкомфортніше творити?

– Я нашкріб грошей на Мас, і для мене стало очевидним, що продюсуватиму я в Logic Pro 10, бо це DAW (digital audio workstation) є рідним для Mac. Та й Андрій працював у цій програмі… Тому це було логічно. Вона добра тим, що дуже проста та зрозуміла. І дизайн мені підійшов, те, як вона візуально виглядає. Принцип в усіх програмах дуже схожий. Тобто, це просто інструмент, в якому ти створюєш усе. Головне почати.

– Що, на твою думку, потрібно музиканту-початківцю, аби створити власну домашню музичну міні-студію?!

– Комп’ютер та міді клавіатура. Просто поставити туди програму. Це може бути будь-що: Ableton, FLstudio, Logic, Cubase, Nuendo, Pro Tools і т.д.

А взагалі-то просто бажання. Комп є в усіх. Але на нього можна поставити “Дотку”, а можна щось, щоб створювати. І проводити весь час там.

– Твій проект “Пташник” вже має в доробку два ЕР, розкажи про них.

– Ну, перше є в мережі, друге буде ще в 2017-му.

Перший EP “Обіцянка кінця самотності” був моєю перша спроба зробити справді готовий продукт. Бо, мені здається, що ти справді стаєш справжнім музикантом, коли тебе можна послухати. Звичайно, це не правило як таке, але коли я говорив, що є музикантом, всі завжди питали, а де мене можна послухати? От я і вирішив довести щось хоч раз до кінця. Зачинився в кімнаті та писав-писав-писав. Вийшла трохи мішанка, але я радий, що вийшла… Цей ЕР дав мені перший поштовх, який дозволив мені дійти туди, де я є зараз. Перший крок на дуже довгому шляху.

“Обіцянка кінця самотності” – це моя перша спроба зробити справді готовий продукт

Зараз я доробив вже другу спробу, другий EP. Написалось дуже швидко, буквально за два місяці, ще тоді, коли я випускав перший ЕР. Записав його в травні, але згодом поїхав до США. Була така можливість, то я й скористався.

Повернувшись зараз, я це все доробив та видаю. Хоч і трішки затягнув.

Цей EP називається “Буденна пересічна драма” і розповідає історію відновлення індивіда після розриву довгих та важливих стосунків. Мені вийшло розповісти історію, передати цей шлях. Тож наразі це – найкраще, що я коли-небуть робив.

– Твоє бачення випуску CD: це концептуальність, історія через треки, чи все ж – різнопланові композиції?

– Мені здається, що у кожній пісні треба розповідати історію. А вже історії складалися б у велику історію альбому. Проте різнопланові треки також важливі. Тут треба сидіти одним місцем на різних стільцях. І робити це вправно. Поки не знаю, як вийде. Час покаже.

– Тепер про творчу біографію. Знаю, що в твоєму житті спочатку було фортепіано, далі ти все ж таки надав перевагу гітарі. Чому?

– Усе трохи не так. Все почалось з фортепіано, а потім до нього додалася гітара, якою я володію, може, трохи краще. Не можу сказати, що я хороший гітарист чи піаніст. Я вчуся увесь час, вдосконалююся. Дуже шкодую, що прогулював сольфеджіо в музичній школі, бо тепер воно мені б дуже допомогло. Надолужую ці знання з інтернету.

Ти справді є музикантом, коли тебе можна послухати

– Ти мав досвід життя у США, Польщі, зараз знову в Україні. Що можеш сказати про музичні ринки, стилі і напрямки, течії, які зараз домінують за кордоном?

– Не можу сказати, що розумію музичні ринки за кордоном, однак у США це повністю сформована машина. Все давно придумали, все чітко працює. Є велетенський ринок. Шалена конкуренція. Та й усе.

У Польщі доволі схоже на наш ринок, тільки років на 20 попереду. Музринок взагалі репрезентує стан економіки. Польща – років на 20 попереду економічно. От і музично. Може, не в творчому плані, але якщо дивитись на це як на бізнес – то безумовно.

– У якому музичному стилі і напрямку бачиш перспективи ?

– Важко сказати, адже зараз в чартах домінує комерція – тобто мішанка. Фанк, джаз, техно, хаус – все намішане. Зараз тобі не треба присвятити своє життя, щоб навчитися грати певний стиль та довести це до геніальності. Ти просто деконструюєш та імплементуєш все, що тобі заманеться, у свої проекти. Тепер це легко… Хіп-хоп має шалений вплив зараз саме тому, що він пропагує такий підхід. Усі кажуть, що джаз – це мати хіп-хопу, а фанк – це батько. От якось так, мабуть.

– Коли почав писати власну поезію, і що спонукало класти на музику вірші українських поетів?

– Почав писати давно. У школі. Клас 4-5. Примітив, дієслова римував. І якось потрохи. Коли ж почав писати пісні – стало цікаво. А класти поезію на музику – то якось випадково. Не знаю, як це сталося.

– Знаю, що наступного року плануєш випустити CD. Яким його бачиш, і на якому етапі він зараз перебуває?

– Ну, я не тримав CD в руках роками, тому не думаю, що воно буде CD :D. Але я дивлюсь на це так. Перші два EP – це мої перші кроки, намацування музпростору України та себе в амплуа продюсера-виконавця. І за сім місяців, поки це тривало, я вже більш-менш комфортно себе почуваю. Якось себе показав. Звичайно, часом примітивно, часом не дуже так, як хотілося б. Але це був початок. Далі ж треба вже робити щось таке, що дозволило б вмикати свою музику після ONUKA або Бумбокс… І щоб не виникало сумнівів, що це музика того ж рівня. Робити шоу, відвідуючи які, хотілося б просто рвати світ під своїми ногами.

Наступним проектом буде перший повноформатний альбом, який я планую випустити в 2018 році. У мене є певні заготовки, але він готовий лише на 10-15 відсотків. Я ще толком за нього не брався. І не знайшов ще кістяк-концепт. Проте зараз збираю палітри для того, щоб це зробити. Щойно вирішу все з EP – працюватиму далі.

Продовження розмови, зокрема про поезію українських класиків, покладену на музику Максом Пташником, тут:

 

Коментарі

Позначки: cd, концерт, музика, творчість, шоу бізнес