Жінка з Червонограда стала обличчям обкладинки американського глянцю (ФОТО)

Модель Людмила Ткаченко  дефілює на престижних подіумах моди. Її фото з’являються на обкладинках світових журналів. Складно повірити, та у 16 років вона почала здобувати професію банкіра. А сьогодні красуня працює в Сполучених Штатах Америки, знімається у фотосесіях, рекламі всесвітньо відомих брендів та думає про підкорення Голлівуду.

Як пише «Четверта студія», про це – у публікації «НЕО Радіо Червоноград»у ФБ.

-Як потрапили на першу шпальту популярного модного глянцю Harper’s Bazaar?

-Це був великий кастинг, чимала конкуренція, багато дівчат, та мені вдалося. Моє фото є у грудневому номері Marie Claire, а також на обкладинці журналу Maxim, L’Officiel, MD Tredns, Imaginary та Marien, брала участь у офіційних шоу New York Fashion Week, у показах дизайнерів Dan Lium, Terraza та Oxford Fashion. Торік у травні знялася у фільмі «The Nowhere Inn» у ролі моделі. Моєю партнеркою була актриса Дакота Джонсон. Фільм ще не вийшов у прокат, але згодом його можна буде подивитися у кінотеатрі.

-«В одному львівському магазині до мене підійшов агент модельного агентства і запитав, чи не хочу бути моделлю».

-Коли зрозуміли, що хочете стати моделлю?

-Завжди мріяла потрапити в модельний бізнес. Мені подобається бути на сцені, на публіці: у Червонограді вчилась грі на бандурі в Оксани Олегівни Андрейчук, згодом у Львові 5 років танцювала у балеті «Гледіс» Наталки Карпи, тож до сцени звикла. Навчалася в коледжі економіки і права, закінчила також Львівський університет банківської справи, але ніколи не працювала в банку, лише у страховій компанії під час навчання у коледжі. Пам’ятаю, в одному львівському магазині до мене підійшов агент модельного агентства і запитав, чи не хочу бути моделлю. Після цього все й почалося. Контракт з модельною агенцією мені запропонували в 16 років, однак тоді я відмовилася, бо просто боялася їхати так далеко – в Японію. Відтак перший інтернаціональний контракт у модельному бізнесі підписала у 20 років і поїхала працювати у Шанхай – хоч вважається, що для моделі це пізній старт кар’єри.

-Як батьки поставились до рішення залишити банківську справу?

-З учнівських років, а навчалась я в 10-ій школі, просто мріяла стати моделлю. Батьки, Ніна Михайлівна та Петро Володимирович, живуть у Червонограді, зараз на пенсії, працювали на шахті «Степова». Вони дуже хвилювалися за мене і хотіли, щоб я залишилась в Україні і займалась фінансами. Однак через чотири роки вони прийняли моє бажання і, звісно, підтримали мій вибір.

-«5 років тому, із переїздом до Сполучених Штатів Америки, я стала вегетаріанкою»

-З якими труднощами довелось зіштовхнутись на початку кар’єри?

-Основним був мовний бар’єр, адже того, чого навчали у школі, було замало. Я почала швидко навчатися, бо нічого не розуміла, а іншого виходу не було. Під час першого контракту дівчата нашої модельної агенції були з Англії, Ірландії, і ніхто не розмовляв українською чи російською – це був для мене великий шок. Згодом потрібно було вивчити китайську. По-друге, необхідно постійно бути у формі, завжди мати гарний вигляд. Адже ми постійно ходимо на кастинги, і тому мені довелось переглянути свій спосіб життя, раціон. Тож 5 років тому, із переїздом до Сполучених Штатів Америки, я стала вегетаріанкою. Ніколи ні у чому себе не обмежую, їм що, скільки і коли хочу, навіть солодке, просто не вживаю м’яса і риби. Люблю готувати вегетаріанську пасту, адже вона має багато протеїну, багато овочів, також м’ясо виготовлене із сої. На Різдво я приїжджала в Україну і більшість страв із м’ясом, тому їла дуже багато… вареників (сміється).

-Як часто вдається приїхати додому?

-Це вперше за 5 років. Уся родина, а вона у нас велика, зібралась у нас на Різдво. Дуже гарно провели час, ходили колядувати…

-Скучили за українськими Різдвяними святами?

-Два роки працювала у Нью-Йорку і вже три роки мешкаю в Лос-Анджелесі. За кордоном я не готувала кутю, але ми з подружками, також українками, кілька років поспіль на Різдво ходили в українську церкву, там разом з діаспорою, українцями, мали Святу вечерю, різдвяні страви.

-Багато часу проводите в тренажерних залах для того, щоб мати чудову фігуру?

-Люблю займатися спортом, у спортзалі з тренером 2-3 рази в тиждень, люблю пробіжки, у Лос-Анджелесі популярна ходьба по горах, а у неділю займаюсь йогою. На мою думку, важливо щодня займатися спортом, хоча б 15 хвилин вдома. Відколи стала вегетаріанкою, відчуваю приплив енергії, відбулося багато позитивних змін. Менше солодкого та мучного в раціоні. До речі, інколи вранці їм хліб, люблю тости з авокадо. Коли приїжджала додому, їла все: і пляцки, і пампушки, головне – не переїдати. Важливо, щоб був баланс у всьому: в їжі, спорті. І ще важливим є здоровий сон, не менше 7-8 годин.

-Коли береш до рук глянець, здається, що це досить легко і просто. Які труднощі в роботі моделі?

-Найбільше часу займає пошук роботи. А далі треба набратись терпіння, адже інколи агенти, дизайнери можуть давати дивні коменти. Тому не потрібно сприймати все близько до серця, слід бути сильною.

Одного разу, під час участі у шоу New York Fashion Week, мені наклеїли дуже, дуже (!) великі вії, що я не могла навіть розплющити очі! І коли йшла по подіуму, то дуже хвилювалася, щоб не впасти, бо мало що бачила. На іншому показі я дефілювала у сукні, інкрустованій справжніми діамантами. Плаття зважували перед тим, як його одягали на мене і зважували його, коли знімали. Сукня з діамантами довга та дуже важка, і коли йшла по подіуму, переймалась, щоб не впасти. Але насправді навіть ніхто й не помітив мого хвилювання.

-Людмило, про що мрієте?

-Я хочу створити свій бізнес, планую займатися акторством. Мрію працювати для популярних журналів, глянців та потрапити на обкладинку журналу Vogue. А ще зніматися у великих голлівудських фільмах. З мого вікна видно голлівудські пагорби. Прокинувшись вранці, люблю пити каву і споглядати на знак Hollywood.

У Лос-Анджелесі маю більше часу на відпочинок, аніж у Нью-Йорку. Люблю читати книжки, проводити час на природі – в Каліфорнії дуже гарні краєвиди, ліс, гори…

-«Важко навіть полічити скільки разів я робила тест на коронавірус»

-Що змінилося із епідемією коронавірусу?

-На початку епідемії коронавірусу, перші два місяці, взагалі нічого не відбувалося: всі фотосесії зупинилися. Плюс у тому, що розвантажились дороги, оскільки більшість перейшла на дистанційну роботу. Коли в мене є кастинг чи фото сесія, – я повинна здати тест на Covid-19. Компанії спеціально для нас наймають лікаря-лаборанта, коли тест негативний, лише тоді можна йти на роботу. Важко навіть полічити, скільки разів я робила тест. 2020 рік для мене був досить насичений і успішний. Я мала багато хороших робіт, тому вважаю його добрим, попри коронавірус.

-Поділитесь секретом, що робите, щоби ніжки не втомлювались від ходьби на підборах?

-Я працюю на високих підборах, тому вдень, коли не працюю, таке взуття рідко одягаю увечері. Окрім того, ніколи не роблю мейкап – щоб шкіра відпочила. Під час роботи у Китаї на кар шоу мені доводилось не просто ходити, а стояти з 9-ї ранку до 7 вечора на височезних підборах. Це дуже втомлює. Тому ходжу у кросівках.

 

Коментарі

Позначки: Marie Claire, New York Fashion Week, журнал, Людмила Ткаченко, модель, США