Денис Шмигаль/Фото: Главком
Держава намагається обмежити свободу пересування заробітчан, демонструючи при тому правовий нігілізм і не даючи людям інших джерел для заробітку. При цьому відкриває нові можливості для демонстративної корупції, підштовхує ситуацію до соціального вибуху. Про це пише Четверта студія з посиланням на ДЕПО.
Історія з українським урядом та його прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, який спочатку вирішив влаштувати тотальний карантин, потім ніби як погодився на виїзд заробітчан чартерними рейсами, далі – спробував ту згоду відкликати, а під кінець заговорив про своє бажання “захистити” українських заробітчан за кордоном, не залишила байдужим нікого.
Широкі кола поважної публіки не без підстав заговорили про повернення Радянського Союзу, з авторитарною традицією “ручного управління” ситуацією і байдужого ставлення влади до будь-яких законів, включно з Конституцією і доктринами природного права.
Інші схильні розглядати всю ситуацію, як спробу “приторгувати” заробітчанами, заробляючи зовнішньополітичні бали за допомогою “експорту кріпосних” – пардон, видачі дозволів на виліт гастарбайтерів в ту чи іншу країну.
Причини для подібних розмов є вагомі. Оскільки як вибіркові обмеження свободи пересування без введення надзвичайного стану, так і цинічні розрахунки в рішеннях українського уряду проглядають достатньо чітко. До всього вищепереліченого можна додати ще й адміністративний хаос, який явно проглядає в тому, що декотрим чартерам вдається вилетіти, а деякі – намагаються затримати за абсолютно аналогічних умов. А потім, чи то оцінивши реакцію пасажирів, чи то отримавши телефонний дзвінок від іноземних дипломатів, літаки усе-таки випускають.
Але це тільки одна сторона медалі. Її бачать люди, які навряд чи хоч раз у житті йшли пішими переходами до Польщі, щоб потрапити в набрану сумнівним посередником “бригаду” з того боку.
Оскільки громадяни з практичним досвідом заробітчанства одразу зацікавилися іншими, не менш огидним моментом.
Суть його полягає в тому, що поки призначений урядом на цю роль віцепрем’єр з питань європейської інтеграції Вадим Пристайко торгуватиме “кріпаками” на європейському ринку, в Україні розгорнеться геть інша торгівля. За місця на “ті самі” рейси, які вилетять до Лондона, Стокгольма чи Мадрида з Барселоною.
І можна ні разу не сумніватися в тому, що ця торгівля буде навіть більш запеклою, ніж дипломатичні переговори. І навряд чи обійдеться без протизаконних матеріальних стимулів для тих, хто розподілятиме місця.
Наразі не відомо, як виглядатиме такий розподіл на практиці. Чи то люди просто купуватимуть квитки – довкола чого розгорнеться купа “посередницьких” фірм, які допоможуть придбати дуже, дуже дефіцитний товар за вагому винагороду. Чи то дозвіл на виліт того чи іншого чартеру доведеться “пробивати” через державних посадовців, що обійдеться також недешево. В будь-якому випадку, державне регулювання, введене під маскою “турботи про легальне працевлаштування”, дасть поживний грунт для чергового корупційного гешефту чиновників, відповідальних за видачу дозволів на чартери, і комерційних структур, які цій видачі “сприятимуть”. Виникне щось схоже на ситуацію з польським кордоном, де на “перевезення через кордон” має право одна-єдина структура. І бере 50 злотих за проїзд 300 метрів дороги на Краковецькій митниці. Хоча, кажуть, є і “позасистемні” перевізники, що напряму домовляються з прикордонниками. Виходить до 300 злотих з одного автомобіля.
В ситуації, коли чимало найбідніших заробітчан – з числа сезонних сільгосппрацівників – доїдають останні фінансові ресурси з минулорічних заробітків, платити хабарі їм буде нічим. І, зважаючи на економічну ситуацію в країні позичити також не буде в кого.
При тому фінансова безвихідь – це тільки одна сторона ситуації. Інша полягатиме в тому, що частина заробітчан зможе вилетіти – банально сплативши хабар. Що з високою ймовірністю викличе жорстку соціальну реакцію. Проблема полягає в тому, що ця реакції може вилитися в хаотичні акції прямої дії. Постраждати від яких можуть причетні й непричетні. Не кажучи вже про дотримання карантинних норм, яке, скоріше за все, буде забуто – з усіма логічними наслідками.
В цьому місці можна поставити питання – то невже український уряд, який ніби як вимагає для заробітчан легального працевлаштування й соціальних гарантій, аж настільки неправий?
Ключовим словом тут є “ніби як”. Оскільки прибути зараз без робочої візи чи виду на мешкання в більшість країн ЄС, вдаючи із себе “туриста”, наразі й так неможливо. Тому переважна більшість пасажирів чартерних рейсів і без турботи Шмигаля працюють цілком легально.
Натомість якщо в Кабміні саме зараз настільки хочуть вимагати в ЄС якихось додаткових гарантій для гастарбайтерів (всі інші проблеми, напевно, вже вирішені), то це цілком можна робити по звичайних дипломатичних каналах. В робочому режимі, силами того ж Пристайка. Відмовившись від спроб взяти в заручники власних громадян, і влаштувати чергове корупційне “коритце” на видачі дозволів на виліт.