Появляються люди, які не поважають ані традицій, ані здорового глузду, які думають що реставрація це поновлення, які привикли робити все, як в себе на подвір’ї, нікого не слухати, вважають що матеріали з епіцентру можна використовувати в скансені і ще при цьому прикриватись великими іменами.
Як пише «Четверта студія», про це й деться у дописі Остапа Лозинського у ФБ.
«Ще одна вкрадена дитяча казка… Моя історія любові до Шевченківського гаю родом з дитинства, з перших гаївок, товариства Лева, величезного піднесення тих часів. Церква з Кривки, то та церква така на великі свята, то як вишиванка чи обрус, чи навіть як паска – до неї торкаються на свята і дуже люблять, це насправді Символ Автентики. Нажаль був ним!!!
Минулого року наша родина не святила там паски, чи святитимемо цього року теж не знаю! Якось тепер не хочеться туди йти. Краще тримати в пам`яті казку…
Вчора мусів бути в гаю і чесно чуть не плакав!!! Від людської вузьколобості, нелюбові до свого, неуцтва і пафосу. Пригадую, як стоячи на службі (а я стояв завше на дворі) любив вдихати оцей запах трохи прілого дерева ґонти, такого натурального і місцями покритого мохом. Це переносило в часі і просторі, ти опинявся ніби десь в Карпатах і відчуття часу і міста стирались.
Але то було колись. Перше, що зараз бачиш, церкву, яка блищить, слава Богу ще не під булатом. Тепер будем нюхати лак і дивитися на блиск, а під ногами матимемо камінь, який не притаманний бойківським церковним подвір’ям.
Наші предки покривали деревину вареною ропою з олією або тваринним жиром. Ця суміш надавала деревині благородної фактури і десятиліттями захищала її від вологості. Власне і музеї типу скансен мусять реставрувати об’єкти за автентичною технологією, це їхня місія насправді зберігати пам’ятки в тому виді, як вони були in situ.
Але появляються люди, які не поважають ані традицій, ані здорового глузду, які думають що реставрація це поновлення, які привикли робити все, як в себе на подвір’ї, нікого не слухати, вважають що матеріали з епіцентру можна використовувати в скансені і ще при цьому прикриватись великими іменами. Сумно!!! Добрими намірами вистелена дорога до пекла….. А церкву з кривки мабуть прийдеться знову переробляти, але тепер вже під наглядом дійсно професіоналів.
Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького готуйтесь до великих справ! Каюсь, я теж приклався трохи до цього вандалізму. Коли були аукціони на збір коштів для закупівлі ґонти, я на них давав свої роботи», – зазначається у дописі Остапа Лозинського.
Як зазначив у коментарі Ivan Shchurko, «біда, коли священник вважає себе і архітектором, і реставратором, і будівельником, і “трактором”, який все і всіх підминає під себе.
І таких в області сотні, кожен в міру своєї обмеженості, оббиває церкви бридким булатом, пластиковими вагонками, малює в ядучі кольори, прикрашає китайськими гірляндами і блималками, нищить і перебудовує бездумно чи просто виявляється не здатним пояснити своїй громаді, що є важливим у християнстві, внутрішньому і зовнішньому.
Сам виявляється не здатним бути прикладом християнської віри і поведінки.
Церква з Кривки в гаю блистить, бо така нині “мода” і такі пріоритети».
Коментарі
Позначки: автентика, вандалізм, гонта, деревина, Епіцентр, кошти, Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького, церква, Шевченківський гай