“Війни” навколо Дрогобицької солеварні: у мерії спростовують фейки

Щоб протидіяти поширенню дезінформації стосовно солеварні виконавчий комітет Дрогобицької міської ради надалі планує усе листування стосовно солеварні переводити у публічну площину, а також публічно спростовувати фейкову інформацію.

Нещодавно адміністрацією ДП «Солевиварювальний дрогобицький завод» був надісланий лист на Мінекономіки, в якому вони заперечують передачі заводу в комунальну власність міста та наводять при цьому низку хибних аргументів, які Дрогобицька міська рада зобов`язана спростувати.

 

 

1. Концепцію ревіталізації Дрогобицької солеварні напрацьовував Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, а сама концепція не надавалась адміністрації ДП «Солевиварювальний дрогобицький завод» на погодження.

Концепцію ревіталізації Дрогобицької солеварні напрацьовувала громада міста в рамках проекту Київський діалог за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини. Згодом до роботи над візуальною частиною концепції долучились студенти-магістри НУ «Львівська політехніка». Анонси всіх зустрічей розміщувались публічно на офіційному сайті міської ради. На робочі зустрічі та презентації особисто запрошувались представники підприємства, що можна побачити на світлинах громадської ініціативи «Дрогобицька солеварня» в мережі Facebook. Під час презентації концепції зауважень зі сторони представників підприємства не було, а сама концепція у вигляді презентації є у відкритому доступі на сторінці ініціативи.

2. Перепрофілювання видів діяльності ДП «Солевиварювальний дрогобицький завод» повністю знищить виробництво харчової солі в промислових об’ємах, негативно відобразиться на надрах, а також значно скоротить кількість працівників підприємства.

У концепції ревіталізації Дрогобицької солеварні жодного перепрофілювання підприємства не заплановано, оскільки основна цінність підприємства у постійно діючому виробництві з 1250 р., що дає право називатись найстарішим постійно діючим підприємством в Україні. А саму технологію виробництва в майбутньому планується внести до спису нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Але оскільки виробництво не є достатньо прибутковим на сьогодні (182 тис. грн. прибутку у 2018 р.), що не дає змоги реставрувати споруди та утримувати територію, а також враховуючи постійне зростання інтересу до Дрогобицької солеварні як до туристичного об’єкту як зі сторони туристів, так і місцевих мешканців можна стверджувати, що потрібно додатково розвивати й інші напрямки на підприємстві, а саме туристичний, культурний, креативних індустрій та рекреаційний, які зможуть дати більший економічний зиск, а також загалом вплинуть на економіку Дрогобича.

При розвитку інших напрямків у діяльності сільзаводу передбачається, що солі видобуватиметься в не менших обсягах ніж тепер. На сьогодні на підприємстві працює 29 осіб. У випадку додаткового розвитку інших напрямів: туристичного, культурного, рекреаційного та креативних індустрій, очевидно, що кількість працівників не лише не зменшиться, а значно зросте. Правила технічної експлуатації родовищ корисних копалин та дотримання вимог з охорони праці погоджуються користувачами надр з відповідними структурами в Кабміні, тому у випадку передачі ДП «Дрогобицький солевиварювальний завод» у власність територіальній громаді м. Дрогобича, Дрогобицька міська рада буде зобов`язана дотримуватись чинного законодавства так само як і теперішній користувач надр.

3. Створення культурно-мистецького простору, проведення культурних заходів, розміщення креативних індустрій та туристичної інфраструктури грубо суперечить вимогам гірничого законодавства, нормам охорони праці, умовам користування надрами.

Закон України «Про надра» передбачає надання надр в користування для створення об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення. Отже концепція розвитку території сільзаводу в інших напрямах окрім виробничого передбачена законодавством.

Закон України «Про охорону праці» говорить про те, що виробничі будівлі, що вводяться в дію після будівництва, реконструкції або капітального ремонту та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці. Тобто будь-яка реконструкція споруд, які використовуються у виробництві, повинна відповідати вимогам охорони праці, які затверджуються Кабінетом міністрів. І вони проходять відповідні експертизи. Тобто, апріорі, будь-які будівельні роботи на виробництві без погоджень в Кабміні неможливі, а отже, твердження про суперечність створення культурно-мистецького простору, проведення культурних заходів, розміщення креативних індустрій та туристичної інфраструктури діючому законодавству не матиме під собою жодних підстав, якщо всі споруди заводу реставруватимуться та реконструюватимуться відповідно до вимог чинного законодавства.

4. Розвиток туристичного напрямку у діяльності підприємства є необґрунтованим і суперечить фактичним обставинам. Кількість туристів становила в середньому 25-30 осіб в місяць.

При відсутності туристичної інфраструктури та беручи до уваги той факт, що 2019 рік – є першим роком відколи на заводі офіційно проводяться екскурсії, можна стверджувати, що дана офіційно зареєстрована кількість туристів в місяць є очікуваним результатом.

Крім того слід звернути увагу на той факт, що частина екскурсій на солеварню проводяться поза Туристично-інформаційним центром Дрогобича, що було зафіксовано аудитом на підприємстві. Інформація про кількість даних туристів є відсутньою. Про потенціал збільшення кількості туристів можна говорити, беручи до уваги кількість туристів, які відвідують розташовану поряд церкву Святого Юра (20 тис. туристів в рік). Про перспективи туристичного та культурного розвитку території солеварні можна також говорити, розглядаючи приклади розвитку подібних підприємств у інших європейських містах. На приклад, на території вже непрацюючої солеварні Lion Saltworks (Англія) у 2019 р. було проведено 68 подій (від невеликих лекцій до великих фестивалів), на території частково діючої солеварні в Галле (Німеччина) у 2019 р. було проведено 38 подій, а на діючу солеварню Saline Lusenhall (Німеччина), щоб поглянути на процес виробництва, можна потрапити в будь-який час, попередньо зареєструвавши екскурсійну групу. Слід згадати окремо про копальні солі у Велічці (Польща), які є пам’яткою ЮНЕСКО та які у 2016р. відвідали 1,5 млн туристів. Ці всі приклади вказують на зацікавленість туриста пам’ятками індустріальної спадщини та на значний туристичний потенціал Дрогобицької солеварні при умові мінімального облаштування території.

5. Директор туристично-інформаційного центру зареєстрував на себе торгову марку «Дрогобицька сіль».

Справді, у 2019 р. директор КП «Туристично-інформаційний центр Дрогобича» зареєстрував на себе торгову марку «Дрогобицька сіль» з метою унеможливлення реєстрації її третьою стороною. Позиція Дрогобицької міської ради полягає в тому що торгова марка «Дрогобицька сіль» не повинна належати ні приватній особі, ні ДП «Солевиварювальний дрогобицький завод», а територіальній громаді м. Дрогобича, з чим згоден і директор Туристично-інформаційного центру, який передасть громаді право на неї, коли в місті буде прийняте положення про використання торгової марки.

6. Передача цілісного майнового комплексу ДП «Солевиварювальний дрогобицький завод» в комунальну власність дозволить виконавчому комітету Дрогобицької міської ради забудувати землі гірничого відводу, розташованого в межах історичного центру м. Дрогобича малими архітектурними формами, влаштувати стоянки автомобілів та торгові заклади.

Половина території Солеварні знаходиться в межах буферної зони пам`ятки ЮНЕСКО церкви св. Юра, друга – в межах охоронної зони пам`ятки державного значення церкви Воздвиження Чесного Хреста. Вся територія Солеварні (5,8 Га) є пам`яткою місцевогозначення. Комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу. Північна частина Солеварні (3 Га) має статус щойно виявленої пам`ятки археології.

Отже виходить, що окремі ділянки на території солеварні захищені від двох до чотирьох разів різними статтями Законів України; Про охорону культурної спадщини;Про надра; Тому можна стверджувати, що у випадку передачі майнового комплексу ДП «Солевиварювальний Дрогобицький завод» в комунальну власність Дрогобицької міської ради, виконком без численних погоджень у Міністерстві культури України не зможе тут нічого звести.

Не слід забувати що порушення конвенції ЮНЕСКО несе загрозу виключення церкви св. Юра зі списку пам`яток ЮНЕСКО, а порушення пам'ятко-охоронного законодавства передбачає відповідальність від адміністративної до кримінальної.

7. Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради не спромігся у 2018-2019 рр. прийняти, в межах своєї компетенції, рішення про зменшення місцевих податків для сільзаводу з метою надання допомоги підприємству.

Дрогобицька міська рада має право визначати своїм рішення ставку земельного податку. Однак, слід зазначити, що видобуток соляних розсолів на підприємстві відбувається без використання жодних приладів обліку. Тому виникає питання, наскільки правильно надавати преференції у сплаті земельного податку підприємству, де не обліковується продукція?

Також відповідно до змін у Податковий кодекс з 2019 р. ставка оподаткування за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин була зменшена в 4 рази. Тому жодних підстав для перегляду ставки земельного податку для ДП «Солевиварювальний дрогобицький завод» у 2019 р. не було, оскільки держава й так зменшила його для гірничо-видобувних підприємств.

8. Підприємство є прибутковим, заборгованості зі сплати податків, обов’язкових платежів та заробітної плати ніколи не було.

Підприємство дійсно є прибутковим, однак на сьогодні основним його доходом є продаж соляних розчинів замість виварювання солі, що має найнижчу додану вартість. На сьогодні на наявних потужностях підприємство може виготовляти до 600 кг солі в добу, а отже за рік – 219 т солі. Однак, взявши дані за 2017 рік можна бачити, що на підприємстві було виготовлено всього 123,1 т солі.

Крім того маркетингова політика на підприємстві проводиться вкрай незадовільно. Свідченням цьому є складнощі зі збутом солі, при тому що у сусідніх обласних центрах активно цікавляться дрогобицькою сіллю, а в торгових мережах є недостатньо заповненою ніша екологічно чистої солі. Результатом неефективної маркетингової політики та неефективного використання наявних потужностей є те, що чистий дохід підприємства, наприклад, у 2018 р. становив всього 182 тис. грн. Зрозуміло, що за ці кошти не оновиш виробництво та не створиш нормальні умови праці для робітників.

9. Передача заводу громаді міста – негативно відобразиться на одержанні Державним бюджетом України відрахувань за результатами діяльності цього державного підприємства та спричинить неефективне використання об’єктів власності українського народу.

На сьогодні головним завданням для громади міста є збереження виробництва на підприємстві в не меншому обсязі, як на даний момент, оскільки сіль є матір’ю міста, а втрата виробництва для громади міста є рівноцінною втраті значної частини своєї самобутності. Тому твердження про недоодержання державним бюджетом відрахувань

за результатами діяльності підприємства є безпідставним. При переході підприємства у власність дрогобицької територіальної громади перші кроки для підвищення ефективності виробництва будуть наступними:
– Встановлення лічильника для обліку видобутої ропи;
– Зменшення втрат при виварюванні ропи та транспортуванні солі;
– Збільшення кількості виварювання солі, а не продажу соляного розчину;
– Підвищення якості маркетингової політики з розробленням нових торгових марок та ефективною співпрацею із мережами магазинів.

Ці кроки не потребують особливих фінансових вкладень, лише – організаційних зусиль і вони могли б давно уже бути зробленими на підприємстві.

10. Перебування майнового комплексу ДП «Солевиварювальний дрогобицький завод» у державній власності дозволить зберегти як унікальне виробництво солі, так і надра, які є об’єктами власності українського народу, а також пам’ятки архітектури та археології, які розміщені на території підприємства.

При такій експлуатації споруд на території ДП «Солевиварювальний дрогобицький завод», яка зараз відбувається діючим підприємством, існує велика загроза, що більшість
будівель, які мають статус пам’яток культури може бути втрачена.

На сьогодні підприємство мало б відповідно до ЗУ «Про охорону культурної спадщини» своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення всі споруди, які мають статус пам’яток культури. Однак, на сьогодні що ми маємо?

У 2013 та 2017 рр. проводилась інвентаризація об’єктів культурної спадщини. На 2013 р. стан 2 будівель був аварійним, 5 будівель – незадовільний і лише 2 будівлі перебували у задовільному стані.

На 2017 рік ситуація не покращилась, а на сьогодні можна вже говорити про втрату однієї з пам’яток – «Дому директора», від якої залишились руїни.

Тому питання риторичне: чи слід далі залишати майновий комплекс підприємства в управлінні ДП «Солевиварювальний дрогобицький завод», чи все-таки передати в комунальну власність громаді Дрогобича, яка має бачення розвитку солеварні та знає як залучити кошти для розвитку підприємства.