У Львові попередили рак у військового

Судинні хірурги Університетської лікарні попередили рак у військового

Віталій Дячук – військовий з 2015 року, був диверсантом, штурмовиком, снайпером, вибухотехнікіком, альпіністом, а тепер працює інструктором.

Про це пише Четверта студія з посиланням на Університетську лікарню.

Під час виїзду на бойові в 2025, після перевезення вантажів, носіння бронежилета, військовий відчував біль в спині. Тож вирішив зробити за власні гроші МРТ спини. І так виявили кісту в поперековому відділі.

Фахівці в Житомирі відмовилися оперувати, тож Віталій звернувся до друзів-лікарів у Львові.

ʼЧому саме звернувся до судинного хірурга Тараса Кобзи? Тому що він теж військовий, воював з 2014 в АТО, а потім – під час повномасштабної війни як лікар рятував поранених. Він розуміє психологію військового, обмеження, чому ми не можемо бути під мед наглядом і робити динамічне спостереження. В моєму випадку, я можу потрапити на пів року в бліндаж,” – розповідає Віталій Дячук.

“З Дячуком я познайомився перед повномасштабним вторгненням, він мене тренував вогневій підготовці і давав ази дикого поля, снайперської підготовки, – згадує судинний хірург Тарас Кобза. – Далі ми пересікалися кілька разів, бо Віталій, як активний воїн, брав участь у звільненні Києва, він проводив великі операції з залученням бронетехніки, авіації, артилерії. Він був сам здивований, в якому масштабному місиві він брав участь, що однозначно негативно вплинуло на його здоров’я.”

Тож львівські лікарі поставили діагноз: множинні кісти у воротах нирки, кваліфіковані як Босняк-3, Босняк-4, що є передраковими станом. Для військового – це велика загроза життю, оскільки найменші травми могли призвести до розриву кист з артеріальною кровотечею чи перетворення на онкологію. Тож це було прямим показом до операції.

Впродовж тижня в Університетській лікарні створили консиліум із урологів, онкоурологів, судинних хірургів, професорів. Врешті вирішили оперувати нирку.

Хірургічне втручання пройшло без ускладнень. З особливостей – кишківник був припаяний до печінки, що наводить лікарів на думку, що кистоутворення почалося після пережитих травм пацієнта.

Хірурги планували провести пану Дячуку автотрансплантацію нирки. Тобто висікти з нирки кісти і пересадити пацієнту його власну нирку. Але через серйозні руйнування тканин, її довелося забрати.

Пацієнти з однією ниркою за статистикою живуть довше, тому що бережуться і часто проходять обстеження.

Під час усього процесу діагностики та лікування Віталія підтримувала дружина Ліза. Вона теж військова і розповідає, що їй це морально далося непросто, адже вони обоє сильно втомлені через службу. Та й здоров’я теж підводить. «Мене ця новина прикро вразила, – каже Ліза, – Також у чоловіка рідкісна група крові 4-. Ми шукали у Львові серед друзів та знайомих донорів для операції. Та й чесно, фінансово довелося звернутись по допомогу до друзів, тому що ми зараз в тилу і зарплати у нас невеликі, це не секрет.”

Подружжя військових каже, що в армії такі операції, які не пов’язані з пораненнями, не є першочерговими. Ними не хочуть займатися, всі думають, що військові безсмертні і всесильні, про те, що вони хворіють і багато – чомусь не говорять.

“Щиро скажу, оперувати друзів дуже важко. Коли я почав хірургічне втручання, мені довелося перемкнутись, змусити себе не думати, що я оперую Віталія, – ділиться судинний хірург Тарас Кобза.

На другий день після операції військовий Віталій може ходити і вже не відчуває болю в попереку.

Коментарі

Позначки: університетська лікарня