Після шпиталів у Краматорську, Дніпрі та Києві, до тями важкопоранений захисник прийшов лише у Львові. Він виборов життя
51-річний Володимир Владика з Львівщини пішов на війну вслід за синами. Вже понад рік ветеран бореться з наслідками важкої черепно-мозкової травми та з усіх сил прагне повернути своїм кінцівкам рухливість. Зараз йому в цьому допомагають спеціалісти реабілітаційного центру UNBROKEN у Львові.
Про це пише Четверта студія з посиланням на прес-службу ЛМР.
Пан Володимир усе життя працював шахтарем та ще до початку великої війни вийшов на пенсію. Однак, уже на 5-й день повномасштабного вторгнення чоловік добровільно доєднався до Сил оборони – пішов услід за синами. На той час менший з них уже поповнив лави захисників – теж з власної волі, а старший ще раніше підписав контракт на службу в прикордонному загоні. До нього і доєднався батько.
Поранення чоловік отримав торік у лютому. Це сталося на Донеччині поблизу Соледара. Ворог саме штурмував позиції наших захисників, і одна з куль влучила Володимиру в голову. З таким пораненням, кажуть медики, виживають украй рідко. І Володимир вижив.
Після шпиталів у Краматорську, Дніпрі та Києві, до тями важкопоранений захисник прийшов лише у Львові. Він виборов життя, а тепер бореться і за здоров’я. Через важке ураження мозку, ліва частина тіла Володимира повністю відмовила.
Понад рік чоловік намагається повернути собі здатність нормально рухатися та бути самостійним у побуті. Реабілітація не припиняється. Цього літа він звернувся за допомогою до центру UNBROKEN.
Уже понад місяць з Володимиром займаються львівські спеціалісти. Наразі, щоб вберегтися від падінь, він пересувається за допомогою чотирьохопорної палиці. Мета пацієнта – навчитися рівніше та швидше ходити. Аби її досягти, двічі на день займається з фізичним терапевтом. Разом вони працюють над збільшенням витривалості та покращенням ходьби. Вона зараз стає більш рівною і це вже успіх. А ось розпрацьовувати ліву руку, що є геть неробочою, Володимиру допомагає ерготерапевт.
Раніше пацієнт уже міг майже самостійно одягатися, але і досі зіштовхується з багатьма труднощами/ Також у нього досі є контрактура, тобто обмеження рухливості у ліктьовому суглобі. Завдання – збільшити амплітуду рухів.
Окрім цього, внаслідок травми чоловік має проблеми з письмом та когнітивними навичками, і над їх покращенням теж працює ерготерапевт. При такій травмі як у Володимира, повне відновлення, на жаль, неможливе. Утім, він докладає максимум зусиль, аби стати якомога більш самостійним. Увесь час поруч з ним – дружина. Разом вони долають усі труднощі, разом переживають за синів та чекають на їхнє повернення – з Перемогою.
