У Києві попрощались із 27-річним майором Андрієм Верхоглядом, який змінив українську армію
У столиці попрощалися з командиром батальйону 72-ї бригади «Чорних запорожців» Андрієм Верхоглядом
Він мав псевдо «Лівша», йому було 27, і все своє доросле життя молодий офіцер провів на фронті. У лютому, після повномасштабного наступу Росії, його підрозділ боронив столицю. Далі Андрій повернувся на Донбас, загинув на Світлодарській дузі, йдеться в ТСН.
«Найкрасивіший піхотинець» – так Андрія Верхогляда називали і волонтери, і журналісти. Блакитноокий блондин з незмінною усмішкою і чудовим почуттям гумору.
«Якби він зараз бачив, як всі плачуть, він би дав по вуху. Бо він воїн. І він найкращий, найсміливіший, найхоробріший. Він стільки русаків замочив, що… Нам просто всім треба рівнятися на таку людину», – переконує побратим «Тамерлан».
Андрій загинув ще в червні під час боїв на Світлодарській дузі. Командир батальйона був разом з бійцями на самісенькій передовій. Проти них – найманці з приватної кампанії “Вагнер”. Після загибелі тіло «Лівши» ще десять днів не вдавалось забрати з поля бою.
Біля Михайловського золотоверхого собору сьогодні закрита труна. «Головне – навіть не пам’ятати, головне зараз, поки йде війна, поки ми ще не перемогли, всім, кого ми любимо, говорити, що ми їх любимо, щоб вони знали. Я була впевнена, що Андрій, як в броні в цій любові. Я знаю абсолютно точно, що життя без Андрія буде іншим, бо з ним це була велика радість», – запевняє подруга загиблого Віолетта Кіртока.
Попрощатись з майором Верхоглядом багато хто приїхав з фронту. Андрій був з тих молодих командирів, які змінили українську армію, не залишивши в ній нічого від радянщини. «Андрій був саме тою людиною, яка була стартером цих змін, і мені здається, що навіть тепер, коли він пішов, ці зміни вже незворотні. Вони будуть інші, молоді офіцери підхоплювати ці ідеї і будуть їх просувати», – друг загиблого Володимир Рунець.
Військову академію «Лівша» закінчив у 2016 і вже за рік був серед тих, хто боронив Авдіївську промзону. І там пояснював, чому для себе обрав саме такий шлях. «Кожна країна, яка отримала свою незалежність, вона проходила через якусь війну. Ми отримали свою незалежність в 91 році, йшли мирним шляхом і думали, що все так і буде відбуватись. Я вважаю, що це крок, який треба було пройти. І те, що ми зараз переживаємо – ми будуємо нову націю», – запевняв боєць.
У Андрія Верхогляда залишилась мама, дружина і маленька донька.
