Як діють російські війська на полі бою? Що відчуває боєць, коли по ньому працює КАБ? Чому кожен українець має долучитися до боротьби з ворогом?
Про це в інтерв’ю Правда ТУТ Львів розповідає «Хімік» – боєць прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал», пише Четверта студія з посиланням на ГО “Вектор”.
Перший бій та удари КАБами
«Восьмого квітня, після навчання, ми приєдналися до складу «Шквалу». Декілька днів проводили бойове злагодження, після чого вирушили на Харківщину. Там нас застали активні бойові дії. Ворог наступав, і ми несли службу», – розповідає боєць.
Спочатку «Хімік» допомагав облаштовувати позиції, адже був водієм. Але вже за день ситуація на фронті загострилася.
«Дев’ятого квітня нас поміняли, і тієї ж ночі розпочалося зіткнення. Вранці нас підняли по тривозі, і ми вирушили у Вовчанськ на підтримку наших. Але трохи не встигли, тому вже виводили хлопців, евакуювали по ситуації. Коли ми перебували на штабі, по ньому вдарили дві керовані авіабомби (КАБ). Було страшно, адже це було моє перше бойове хрещення», – пригадує «Хімік».
Зруйноване місто та незмінна тактика ворога
Боєць каже, що сили витримати жахіття війни дає йому думка про двох маленьких дітей, до яких він має повернутися.
«Коли ми приїхали у Вовчанськ, місто вже було подібне до руїн. Коли виїжджали, то, здавалося, що каменя на камені майже не залишилося», – ділиться враженнями боєць.
https://youtu.be/WanzIYGf_wo?si=HEDkucoMJeLErTcM
За його словами, тактика росіян не змінюється з перших днів війни – їхня мета повністю зруйнувати населені пункти та знищити якомога більше українських військових.
«Це очевидно. Я, як звичайний солдат, бачу, що тактика росіян від початку війни залишається незмінною. Вони використовують тактику «вогняного валу», знищуючи і нашу техніку, і особовий склад. Єдина відмінність – зараз стало менше застосування артилерії, але значно більше ударів плануючими авіабомбами (КАБами). Ситуація виглядає саме так», – пояснює «Хімік».
Свідомий вибір воювати за Україну
До військкомату «Хімік» прийшов ще на початку війни, але тоді його не взяли до лав ЗСУ. Попри це, він розумів, що рано чи пізно має долучитися до захисту країни.
«Я не сумнівався і нічого в собі не переборював. Я знав, що так буде. Просто пішов виконувати свою справу», – говорить боєць.
Позивний «Хімік» він отримав ще в школі – так його називали однокласники, адже його мати була вчителькою хімії.
Мотивація воювати: «Мій дім буде окупований»
Коли «Хіміка» запитують про мотивацію, він відповідає без вагань:
«Я розумію, що якщо ми їх тут не зупинимо, то вони зупиняться лише на західному кордоні. Тобто мій дім буде окупований. Мій дім – у тому числі».
Українські воїни щодня стоять на передовій, захищаючи країну. І кожен із нас має робити все можливе, щоб допомогти їм здобути перемогу.
