Як пише “Четверта студія” з посиланням на Укрінформ, перша згадка про високосний рік (який звичайно ще не мав такої назви) міститься в нереалізованому Канопському декреті єгипетського царя Птоломея ІІІ Евергета, датованого 7 березня 238 року до н. е., тобто за два століття до прийняття юліанського календаря. В декреті приписувалося кожного четвертого року додавати до року 366-у добу.
Звичним явищем (і поняттям) високосні роки стали після впровадження юліанського календаря (45 р. до н. е.). Щоправда, члени вищої жрецької колегії – понтифіки, яким було доручено слідкувати за правильністю числення часу, ймовірно не зрозуміли сутності реформи, яка полягала у тому, що в кожному четвертому році додавався 366-й день, і вставляли цей день через два роки на третій. Цю помилку помітили лише у 8 р. до н. е. за правління імператора Октавіана Августа. За його наказом з 8 р. до н. е. по 8 р. н. е. високосних років не було.
Через неординарність, своєрідність цього дня у народі вважалося, що 29 лютого відкривається вікно в інший, паралельний світ, а ті, хто народився цього дня, наділені дивовижними здібностями. Вони можуть бути дуже різноманітними – від дару пророцтва до простого таланту спілкування з людьми. Такі особистості переважно не відчувають нестачі в грошах, у них менше життєвих труднощів, їм частіше банально щастить. Водночас ніколи не рекомендувалося брати шлюб у високосному році, адже виникала загроза, що він буде неміцним і нетривалим.
По/перше, «вічна експансія» в різних форматах і домінування через насильство – єдиний спосіб існування такого…
"Незрозумілим залишається питання чого домагаються наші недруги? Щоб коня в упряжі наші діти та внуки…