«Понад чотири року тому я заявив, що АТО триватиме години, а не місяці. Тепер вже не так важливо, в якому контексті ті слова були сказані. Не важлива і образність цієї заяви. Люди сприйняли її як можливість завершити війну дуже і дуже швидко. Я шкодую, що породив завищені очікування. Щиро перепрошую, що подав надію, яка не збулася. Прикро, що дав обіцянку, яка не справдилась. Прошу за це вибачення», – звернувся до українців Президент Петро Порошенко у Дніпрі під час участі в урочистій церемонії підняття Державного Прапора України.
«Це для мене дуже серйозний урок обережного і відповідального ставлення до своїх слів і до своїх обіцянок… Дякую вам за це розуміння. Країна вимагає чесної і відвертої розмови», – підкреслив Президент.
Глава держави наголосив: «Я з цього зробив висновки. Із самого початку слід було націлити усіх на тривалу та виснажливу боротьбу за те, щоб звільнити кожен клаптик української землі».
Президент звернувся до присутніх на церемонії та наголосив, що десятки тисяч жителів Дніпра та області стали на захист Вітчизни у лавах Збройних сил, Нацгвардії, а попервах – і добровольчих батальйонів. Петро Порошенко зазначив, що серед українських героїв був і молодший сержант Сергій Маковей, родом з Кривого Рогу, який брав участь у звільненні десятків міст, сіл та селищ на Донбасі. Він загинув у серпні чотирнадцятого року біля Жданівки на Донеччині.
«Син десантника – Данило Маковей теж обрав військову професію. Він ліцеїст Київського військового ліцею імені Богуна. Війна забрала в Данила батька, а важка хвороба – і маму. Хлопцем зараз опікується його дядько Вадим Ляшенко, сам учасник бойових дій», – зазначив Глава держави.
Петро Порошенко зауважив, що сьогодні Данило разом із ним піднімав Державний Прапор: «Дякую, Даниле».
Глава держави підкреслив, що і перед юним Данилом Маковеєм, і перед воїнами, і перед усім народом поділився своїм переживанням, яке не полишає його за жодних обставин: «Яке давно мені на дає спокою. І не було жодного дня, щоб я про це не згадував. Чи коли отримую зведення з фронту, чи коли підписую Укази про нагородження загиблих українських героїв. Чи коли, і це особливо важко, коли зустрічаюся з мамами, дружинами, дітьми полеглих у боях хлопців і дівчат. І зараз про це думаю, коли дивлюся на цей наш прапор, з яким наші воїни йдуть проти ворога».
