Лариса Іванівна Крушельницька. Фото: Дзеркало тижня
“Нині ввечері відійшла у Вічність Лариса Крушельницька… Світла пам’ять видатній багатогранній особистості, мисткині, ученій – археологу, історику, письменниці. Співчуття родині і близьким” – написав на своїй сторінці у Facebook Юрко Волощак.
Лариса Іванівна Крушельницька народилася у Стрию у відомій галицькій родині.
1934 року з дідом Іваном (відомий письменник, міністр освіти УНР, розстріляний 1937 року), бабусею та батьками (батько Іван, – поет, мистецтвознавець, розстріляний органами НКВД у Києві 1934 року, мати – піаністка, професорка Музичного інституту ім. Лисенка (1930—1939), Львівської державної консерваторії (1939—1949); померла у Львові 1949 p.) переїхала до Харкова, а після знищення родини Крушельницьких 1937 року повернулася до Львова.
У 1943 році виїхала з окупованого німцями Львова до Відня, а потім до Штутгарта, де навчалась в академії мистецтв. Потім вимушено працювала на алюмінієвому заводі у Третьому Райху.
1945-го — після повернення до Львова працювала художником-реставратором в Музеї українського мистецтва й екстерном завершила середню освіту. З 1947 року — художник-реставратор у Львівському відділі Інституту археології, заочно вчиться на історичному факультеті Львівського державного університету.
Із вересня 1947 року працювала в Інституті суспільних наук АН УРСР.
1974 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Племена Верхнього Подністров’я і Західної Волині в ранньозалізний час», а 1991-го — докторську дисертацію на тему «Північно-східне Закарпаття в епоху пізньої бронзи і раннього заліза».
Лариса Крушельницька була почесним директором Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника, головою археологічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка, членом наукового товариства «Український історик» (США), членом Львівської організації ЮНЕСКО.
Лариса Іванівна Крушельницька — єдина в світі жінка-археолог, яка організувала й успішно провела понад 50 археологічних експедицій, підсумком яких стали 206 наукових досліджень, з яких понад 170 опубліковані — зокрема, 8 монографій. Вона відкрила і дослідила майже 60 пам’яток минулого, що принесли їй визнання як в Україні, так і за кордоном.