З Україною в серці
Сучасні люди України творять історію нашої держави. І поки дехто розмірковує про важкість «туристичного фронту» десь у Карпатах, є ті, хто самовіддано виконують свої обов’язки на передових лініях оборони нашої держави. Один із них – санітар автомобільної санітарної роти одного з передових військових шпиталів на ім’я Фазель. Він народився у місті Чарсадд, що у Пакистані.
Про це повідомив Полковник Тарас Грень, ВМКЦ Західного Регіону, пише Четверта студія.
– У 1987 році я закінчив Пішаварський державний університет. – пригадує він. – Вже навчаючись в університеті, я зрозумів, що на батьківщині я не зможу залишитись. Тому, після закінчення університету мені допомогли виїхати спочатку до Афганістану, а з відти – тоді ще, до радянського союзу. Так у 1987 році я потрапив до міста Харків для вивчення мови. А в 1988 році вступив до Харківського медичного інституту.
Саме у мальовничому українському Харкові наш герой зустрів свою майбутню дружину – Олену. Відтак переїхав жити до Херсонської області. Саме в Україні він знайшов все, що допомогло становленню його як особистості. І незважаючи на те, що Фазель за національністю й ідентичністю не є корінним жителем нашої держави, проте є речі, які для нього принципові. Одна з них – мова. Справа в тому, що і в особистому житті, і на роботі він розмовляє виключно українською.
– Рішення перейти лише на українську мову я прийняв ще у 2005 році, коли отримав громадянство України, – каже він. – Моя дружина завжди розмовляла українською, і мені ця мова дуже подобається. Тому для мене така позиція цілуом логічна. А після 2014 року питання мови стало принциповим, оскільки ми з друзями почали допомагати збройним силам як волонтери. І загалом побутова ситуація: я хочу розмовляти з моєю родиною, а в мене п’ять доньок, однією мовою.
Таке ставлення викликало повагу серед нових земляків нашого героя, і свого часу Фазель став депутатом Горностаївської селищної ради. А в 2022 році, після окупації Херсонської області російськими силами, через активну проукраїнську позицію Фазель змушений був переховувати свою родину, а пізніше навіть евакуювати їх до Львова. Перебуваючи в тилу, теж не сидів склавши руки: активно займався діяльністю, що прискорювала нашу перемогу над загарбниками. І згодом, вже на звільненій території, після того, як підтвердив свої знання з тактичної медицини відповідними сертифікатами, пов’язав своє життя з військовими медичними закладами, ставши військовослужбовцем ЗСУ.
Отож коли ви відповідаєте на “Слава Україні!” словами “Героям Слава!”, ви славите саме таких Героїв.
Олександр Сидоренко.
