«У війни нема дітей» авторства Валерії Никифорець — найкращий документальний фільм фестивалю «Молодість»
Документальна стрічка «У війни нема дітей» (War Has No Kids), авторкою ідеї та співрежисеркою якої є львівʼянка Валерія Никифорець, перемогла в документальному конкурсі 55-го міжнародного кінофестивалю «Молодість».
Про це пише Четверта студія.
Цьогоріч на фестивалі «Молодість» було представлено глядачам 127 стрічок із 50 країн світу в чотирнадцяти конкурсних та позаконкурсних програмах. Для документальної стрічки «У війни нема дітей» «Молодість» стала першим фестивалем та принесла перемогу.
Над фільмом Валерія Никифорець працювала зі співрежисером Дмитром Тодорюком та продюсером Романом Нагрієнком.
«Не можемо повернути нашим героям дитинство без війни. Але можемо вплинути на те, як світ побачить і запам’ятає їхній досвід. Для мене ця перемога — можливість допомогти їхнім голосам прозвучати далі. Хочу, щоб після перегляду глядач у Лондоні, Парижі чи Києві пам’ятав конкретну дитину й розумів, чому її майбутнє стосується нас усіх», — розповіла Валерія Никифорець про свої перші враження після перемоги на кінофестивалі.
Валерія Никифорець — письменниця, документалістка, засновниця благодійного фонду Together UA та випускниця London Film Academy. Із 2010 року працює з дітьми у складних життєвих обставинах. Цей досвід став підґрунтям задуму фільму.
Під час навчання документальної режисури в London Film Academy Валерія запропонувала задум «У війни нема дітей», як дипломний проєкт. Через чутливість теми та участь неповнолітніх реалізувати його в межах навчання не дозволили. Згодом ввирішила втілити задум поза межами навчальної програми.
Згодом проєкт пройшов конкурсний відбір Державного агентства України з питань кіно й отримав підтримку для виробництва.
Стрічка «У війни нема дітей» — це чотири історії про дитинство під час війни та дорослішання, яке починається надто рано. Поряд із болісним досвідом у фільмі залишаються жарти, ігри, закоханість і сміх. Ці моменти дозволяють побачити в героях дітей із власними характерами, бажаннями та мріями.
Одна з героїнь — бабуся Зоя, яка має офіційний статус дитини війни. Переживши Другу світову війну, жінка разом із донькою Тетяною боролася за повернення онука Дениса з російського полону. В історії однієї родини зустрічаються три покоління, чиї долі змінила війна. Одна з героїнь стрічки – дівчинка Христина із Золочева Харківської області, яка з родиною їхала на цвинтар, а по дорозі підірвалися на міні. Мама і брат померли на місці. Тато вижив, а Христина отримала складні опіки тіла. Дівчина пережила чимало операцій, аби відновити свою зовнішність.
Валерія Никифорець каже, для неї важливо, щоб ці історії стали приводом для розмови між поколіннями, зокрема у школах. Болісний досвід дітей допомагає зрозуміти людську ціну війни.
«Для мене важливо, що відбудеться після фінальних титрів. Що глядач скаже своїй дитині, що запитає у власних батьків, чого більше не зможе сприймати байдуже. Бо пам’ять про війну має формувати відповідальність за майбутнє», — підсумувала авторка ідеї та співрежисерка фільму.
Коментарі
Позначки: Валерія Никифорець
