Марія Римик з «кришталевим характером»
Вона мала псевдоніми Наталка, Маруся та Марія. учасницею Організації Українських Націоналістів і працювала в середовищі найвищої конспірації. Усе це про Марію Римик. Історична персона по праву належить до тих, про кого варто пам’ятати і точно варто знати більше.
Ім’я зв’язкової Центрального Проводу ОУН і Головного Командира УПА Романа Шухевича Марії Римик намагалася приректи на безіменність, проте історія розставила усе на своє місце.
Про це пише Леополіс, інформує Четверта студія.
Образ цієї постаті зберігся завдяки унікальному збірнику спогадів, виданому ветеранами підпілля далеко за океаном у фундаментальному виданні: «Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. Повіти: Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики» (Ред. Ольга Соневицька та ін. — Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, Український архів, т. XXVI; Видавець: Діловий комітет земляків Чортківської округи, 1974 р., с. 927).
У збірнику, підготовленому безпосередніми учасниками боротьби, Марію Римик згадують серед тих видатних учнів, які прийняли найтяжчий іспит у житті — іспит на вірність Батьківщині. Як зазначають автори, вони: «згинули як воїни УПА в нерівних боях проти московського окупанта».
Ці рядки — не просто констатація смерті, а визнання того, що тендітна гімназистка стала в один стрій із професійними військовими, обравши шлях, де шансів на виживання майже не було.
Найбільш зворушливим і водночас потужним свідченням у книзі стала характеристика Марії як людини з «кришталевим характером».
Марія Римик була не просто учасницею українського підпілля, а людиною, чий характер і вчинки стали підставою для її особливого вшанування в ієрархії ОУН. Бути зв’язковою Центрального Проводу ОУН, а тим паче особисто Романа Шухевича, означало найвищий рівень довіри та добровільну відмову від права на помилку, страх і навіть на власне життя.
Більше того: зв’язкова Романа Шухевича не була просто кур’єром. У часи, коли не існувало зашифрованих месенджерів чи цифрових сховищ, вона була «живим архівом» — носієм стратегічних планів, шифрів та координат криївок. Саме це робило її пріоритетною ціллю для радянських спецслужб.
Пересування вимагало надлюдської витримки: десятки кілометрів пішки, ночівлі в лісі чи стогах сіна, постійна зміна легенд і зовнішності. Бути зв’язковою означало жити в стані граничної напруги, де навіть випадковий погляд міг означати провал.
Після фізичного знищення борців радянська система намагалася здійснити їхнє інформаційне вбивство. Архіви, цензура, ярлики та фальсифікації мали перетворити героїв на «ворогів народу».
Еміграційні збірники, зокрема «Чортківська округа», стали альтернативним горизонтом правди, що зберіг реальні імена та характери всупереч фабриці забуття.
Навіть після здобуття незалежності процес відновлення історичної справедливості був повільним. Інерція радянських підходів ще тривалий час визначала ставлення до архівів та свідчень.
Довідково:
23 січня 1947 року в лісі поблизу села Жуків на Тернопільщині в нерівному бою з московськими окупантами загинули: Микола Арсенич («Арсен», «Березовський», «Григір», «Дем’ян», «Максим», «Микола», «Михайло») — творець військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА, Лицар Золотого Хреста Заслуги; його дружина; охоронець; а також зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Головного Командира УПА Романа Шухевича — Марія Римик («Наталка», «Маруся», «Марія»).
Коментарі
Позначки: Марія Римик, Роман Шухевич
