До Львова евакуювалась мама трьох дітей із Лисичанська

Оля Шевченко – із Лисичанська. У її просторій трикімнатній квартирі був новенький ремонт, меблі, техніка і затишок. Там Оля мешкала із двома синами та донькою, навчалась на перукаря й обожнювала випікати торти. Та повномасштабне вторгнення росіян змінило все.

Про це пише Четверта студія з посиланням на прес-службу ЛМР.

«У своїй квартирі я все робила з душею. Довго виплачувала за неї кредит, вкладала усі свої фінанси. Там було все для нашого з дітьми комфорту. З батьком дітей була розлучена, але прийшов час познайомилась із чоловіком, з яким планували майбутнє. Повномасштабне вторгнення зустріла у пологовому Лисичанська вагітною та з ковідом. Тоді поруч прилетіла ракета, все місто було у паніці. Залишивши всі документи, медичні висновки, картки, поїхала додому, до дітей», – розповідає Оля.

Далі були два тижні у підвалі, де закінчувались їжа та вода, були страх і вибухи.

«Від вибухів гойдались будинки, було дуже страшно. Я зрозуміла, що мені потрібно рятувати дітей, вивозити їх з того жаху. Залишили усе. Їхали у чому було, лише телефони мобільні взяли. Сіли у потяг і їхали, у невідоме місто та у зовсім невідомому напрямку. Було страшно, але у Лисичанську було страшніше», – ділиться жінка.

Приїхала сім’я до Львова. На вокзалі підійшли до волонтерів, які допомогли із поселенням в одному з навчальних закладів громади.

«Певний час ми жили у школі, та я розуміла, що довго так жити ми не зможемо. Я була вагітною, з кожним місяцем ставало все страшніше. Мені підказали звернутись до керівника “Служби у справах дітей” міської ради, адже я хвилювалась і за навчання дітей, і за те, як буде далі. Адже ось-ось у нас мала народитись малеча. Він одразу відгукнувся, постійно був з нами на зв’язку. В цей період завершилось будівництво центру матері та дитини “Незламні матусі”, і нас поселили туди», – розповідає Оля.

У центрі матері та дитини «Незламні матусі» жінка з дітьми – уже майже рік. Тут народилась маленька Дарина, і тут сім’я знайшла прихисток та безпеку.

«У цьому центрі дуже комфортно. Створено усі умови, щоб материнство та дитинство було безпечним і радісним. Тут чудова команда “Служби у справах дітей”, не було ще питання, яке б нам не допомогли вирішити», – каже жінка.

Повертатись багатодітній матусі ніде – квартиру у рідному Лисичанську, за яку жінка довго виплачувала кредит та робила ремонт, зруйновано вщент. Рідні Олі живуть у селі неподалік, та попри обстріли та небезпеку, виїжджати не планують. З батьком найменшої доньки Оля не спілкується.

«У моїх дітей немає нікого, окрім мене – я це розумію, і роблю усе для них. Вони чудові діти (Насті – 12, Максиму – 10, а Сашку – 8 років) допомагають в усьому, підтримують мене. Це мій сенс життя. Знаєте, тут часто бувають журналісти, і коли мене запитують, хто, на мою думку, незламна матуся, то я кажу, що це я. Я справжня незламна матуся, яку не зламала ані війна, ані обставини, в яких опинилась. Планів на майбутнє у мене немає, знаю точно, що мені ніде повертатись. Життя почала наче з нуля», – ділиться Оля.

«Окрім Олі у нашому центрі проживає 14 жінок та 29 дітей. Зараз кількість тих, хто хоче потрапити до нас, зростає. Сюди вкладаємо частинку серця, і сюди дуже люблять навідуватись журналісти, делегації, гості та волонтери, адже воно унікальне: тут затишок, комфорт, спокій. Острівок материнства та дитинства», – кажуть у «Службі у справах дітей» Львівської міської ради.