8 листопада – Святого Димитрія: у Львові престольний празник відзначає парафія св. вмч. Димитрія УГКЦ

Новини 08 Листопада, 2019 1 215

Фреска - великомученик "Димитрій Солунський" в Протаті/ Вікіпедія Автор: Manuel Panselinos - http://sankire.narod.ru/Panselin.html, Суспільне надбання (Public Domain), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=9853724

Восьмого листопада відзначаємо день святого Великомученика Димитрія, або в народі “святого Дмитра” чи просто “Дмитра”.

Як пише «Четверта студія» з посиланням на «Українські традиції», свято встановлено на честь Дмитра Солунського, який за християнську віру 8 листопада 306 року був пронизаний списами римських воїнів. Димитрій одержав християнське виховання. Повнолітнім його призначають на місце батька проконсулом Фессалонікійської області. Та замість того, щоб переслідувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнській вірі та викорінювати поганські звичаї. Геройську віру св. Димитрія прославив Господь різними чудами після його смерті та нетлінністю тіла і мироточивістю, яка зціляла недужих.

Вшанування великомученика в Україні почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі.

На початку 70-х років XI століття був заснований Димитріївський монастир у Києві, відомий пізніше як Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував його син Ярослава Мудрого, великий князь Ізяслав, при хрещенні одержавши ім’я Димитрій.

Це свято пов’язується з військовим патріотизмом, захистом рідної землі. На образах найчастіше бачимо святого Дмитра зі списом у руках.

В суботу — Дмитрову, або “родинну”, чи ще інакше “дідову” — справляють осінні поминки померлих родичів. Поминають парастасом у церкві та обідом вдома, на цвинтарі запалюють свічки. Поминальний обід має подаватися ввечері. В народі вірять, що душі померлих прийдуть уночі, щоб і собі попоїсти, тому слід від кожної страви відкласти по ложці й поставити окремо, бажано під образами або на покуті. Поруч треба поставити воду й новий рушник — раптом якась душа схоче напитися або помитися.

Існує вірування, що в цю ніч можна побачити на цвинтарі тіні померлих, які відвідують по хатах своїх родичів із нагоди свята.

За народними уявленнями святий Дмитро приносить зиму. А тому, хоч часом і теплом віяло, та зустрічали його у теплому одязі, аби великих морозів не було. А ще старожили кажуть, що св. Дмитрій золотим ключем закриває землю-матінку. Буде він у себе ключі тримати, аж поки не прийде святий Юрій по них (6 травня) і землю не відімкне.

Також цим днем завершується весільний сезон. Якщо якась дівчина на порі залишилися незасватана, то за давніх часів рік для неї вважався втраченим. З цього приводу існує приповідка: “До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі хоч комин витри” – до Дмитра перебирає женихами, а опісля годиться, мовляв, на усе.

Народні прикмети:

Відлига на Дмитра — зима буде з мокрим теплом, а весна — рання.

День на Дмитрія без снігу — зими ще не буде.

Дмитро на снігу — весна буде пізньою.

Зима навіть рання до Дмитра не вступає в силу.

Земля на Дмитра замерзла і дме холодний вітер — снігу не буде до свят.

Сніг і мороз на Дмитра — весна буде пізня й холодна.

Часник треба садити до Дмитра — от тоді він і виросте гарний, дорідний.

На Дмитра тепло — весна буде рання, м’яка.

Коли 8 листопада холод і сніг — весна пізня і холодна, якщо відлига — зима і весна теплі.

Якщо відлига, то на теплу зиму і ранню весну, цей день зі снігом — весна пізня; холод і сніг — на пізню і холодну весну.

Якщо на Дмитра дощ, то на Введення снігу буде по коліна.