Світлина: Укрінформ
«Поет був справжнісіньким українським хіпі»
Цього дня народився Богдан-Ігор Антонич (1909-1937), український поет, прозаїк, перекладач.
Як йдеться у дописі Олега Вишнякова, «цього дня у 1909 році народився видатний український поет, перекладач, літературознавець Богдан-Ігор Антонич. Він прожив усього 27 років, але встиг залишити значний слід в українській поезії. Мало хто з сучасників розумів його велич, але цей поет був справжнісіньким українським хіпі, бо своєю творчістю підносив значення спокою, миру та сили природи. Сьогодні вірші автора перекладені багатьма світовими мовами, бо його нетипова філософська лірика дійсно унікальна».
Народився Богдан-Ігор у селі Новиця, нині – Польща. Його батько був греко-католицьким священиком. Вчитися хлопець почав рано, займався вдома з приватною вчителькою. З одинадцяти років навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку. Це була єдина гімназія на Лемківщині, де вчили українську мову. Богдан-Ігор був надзвичайно здібним учнем, кращим з кращих від самого першого дня навчання. У шкільні роки він перечитав польською всіх Нобелівських лауреатів. «Може, покликати малого Антонича, щоб він тобі все розповів?» — так часто жартували вчителі над старшокласниками, які не вивчали матеріал.
Богдан-Ігор не був красенем – невисокий, худорлявий, трохи незграбний, волосся зачесане догори, завжди поголений, в овальних окулярах. Він був інтелігентним хлопцем, який завжди одягався у чорний костюм, мав при собі великий портфель. Можливо, він не підпадав під чиїсь ідеали зовнішності, але його серце та мораль робили з нього найпривабливішу людину.
У середині 20-х років родина Антоничів переїхала у село Бортятин, де батько хлопця був місцевим парохом. Антонич часто приїздив туди і значну частину творів написав у Бортянині. Свої вірші поет писав зранку, щойно прокинувшись. Спершу записував поодинокі фрази, згодом складав їх у цілу картину.
У 1928 Богдан-Ігор Антонич вступив на філософський факультет Львівського університету, вивчав польську філологію. Він приєднався до гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства «Прихильників освіти», почав досліджувати українську мову.
Перший свій вірш Богдан-Ігор Антонич опублікував у 1931 році в пластовому журналі «Вогні». Він не лише творив поезію, працював і над публіцистикою, неодноразово виступав з доповідями про українську та чужу літератури, робив переклади, писав рецензії, публікував сатиричні фейлетони та пародії, почав писати новелу «Три мандоліни» та повість «На другому березі».
Всього було опубліковано 5 поетичних збірок Богдана-Ігоря Антонича: 3 прижиттєві, дві – посмертні. Також поет певний час редагував журнал «Дажбог» та спільно з Володимиром Гаврилюком журнал «Карби». Крім літературної діяльності Антонич займався художнім мистецтвом, грав на скрипці та мріяв про кар’єру композитора, навіть склав лібрето до опери «Довбуш», яку мав написати Антін Рудницький.
Було у серці Богдана-Ігоря і місце для кохання. Свою любов на ім’я Ольга він зустрів у цукерні влітку 1934 року. Вона тоді ще вчилася у гімназії в Тернополі, а поет вже був відомою постаттю у Львові. За рік він присвятив їй вірш, а восени 1937 пара планувала побратися. Але сталася трагедія.
Після перенесеного апендициту та наступного запалення легень перевтомлене довгою і високою гарячкою серце поета не витримало. Він помер у Львові 6 липня 1937 року. Йому було всього 27 років. До Янівського цвинтаря на околиці Львова друзі несли його труну на руках. Цю могилу віднайшли лише у 1964 році. А вірші Богдана-Ігоря перевидадуть аж у 1967.
Ось така трагічна доля одного з найщиріших та найдобріших українських поетів.
Коментарі
Позначки: Богдан-Ігор Антонич, Львів, поет
