Пам'ятник Адаму Міцкевичу у Львові. Фото: WE org UA
24 грудня – 55 років з дня смерті Михайла Івановича Паращука (1878-1963), українського скульптора, реставратора, громадського діяча.
Після закінчення Краківської школи красних мистецтв працював під керівництвом Антона Попеля у Львові; згодом поїхав до Парижа, де вдосконалював майстерність в Огюста Родена. В 1911–1913 рр. жив у Києві. З 1924 і до кінця життя – у Софії.
Михайло Паращук. Фото: “Рідна країна”
Автор погрудних портретів Василя Стефаника, Станіслава Людкевича, Тараса Шевченка, Івана Франка, Миколи Лисенка, Симона Петлюри (одна з найвдаліших робіт); пам’ятників Адаму Міцкевичу у Львові, Михайлу Драгоманову в Софії, монументально-декоративних скульптур в університеті та Військовій академії в Софії. Художньо оформив оперний театр у Львові, університетську бібліотеку. Якщо назвати вершинні здобутки майстра в галузі декоративної скульптури, то до них слід зарахувати Болгарський національний банк – в інтер’єрній скульптурі та Софійський університет – у фасадній. Крім цього, художньо оздоблені або реставровані такі монументальні споруди у Софії, як Судова палата, Військова академія, Національна книгозбірня ім. Кирила і Мефодія, Академія наук, посольства Угорщини, Югославії, Франції – всього 45 будівель, які стали предметом національної гордості болгар; десятки бюстів, барельєфів, пам’ятників видатним діячам Болгарії, України та інших країн; міст «Дружби» через Дунай. Помер 85-літній скульптор у санаторії Баня поблизу містечка Карлово. Поховано його на католицькому цвинтарі поряд з могилою Драгоманова у столиці Болгарії.
24 грудня – 220 років від дня народження Адама Бернарда Міцкевича (1798-1855), одного з найвидатніших польських поетів, засновника романтизму в польській літературі, діяча національно-визвольного руху. Засновник польської романтичної драми. У Західній Європі його порівнюють з Байроном та Ґете. Під час свого життя в Парижі був професором Слов’янської літератури в Колеж де Франс. В основному відомий як автор поетичної новели «Дзяди» та національного епосу «Пан Тадеуш», який вважають останнім великим епосом шляхетної культури Речі Посполитої. Також його вважають національним героєм Польщі. Міцкевич, «людина великої трагічної долі і високопатріотичного подвигу», був одним із найвідоміших і найзнаменитіших поляків свого часу. Ним захоплювались Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Шопен, Жорж Санд, Сент-Бев, Пушкін, Баратинський, Лермонтов, Гоголь, Лев Толстой, Короленко… Власне кажучи, поетична діяльність Міцкевича тривала недовго – близько 12 років; після цього він жив і працював як публіцист та як громадський діяч (ще 21 рік). Причини, чому він «зламав своє поетичне перо» не зовсім ясні, проте, як писав Бой-Желенський, «ці останні роки життя були неписаною творчістю поета», – повідомляє «Укрінформ».